Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
9. Частина сьома ст. 37 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлює підстави для відмови в публікації спростування. Такими є:
1) порушення спростуванням ст. З цього Закону (ця стаття забороняє зловживання свободою діяльності засобів масової інформації);
2) суперечність спростування рішенню або вироку суду, що набрали законної сили;
3) спростування є анонімним.
10. На телерадіоорганізації покладається обов'язок надавати громадянам, інтересам яких завдана шкода поширенням неправдивої інформації, можливість дати відповідь, спростувати цю інформацію або дати власне тлумачення обставинам справи. Телерадіоорганізація зобов'язана в місячний строк після одержання заяви фізичної особи спростувати неправдиві відомості. Зміст та час спростування погоджуються сторонами або визначаються судом (ст. 43 Закону «Про телебачення і радіомовлення» [206]).
11. Обов'язок спростування поширених відомостей, що не відповідають дійсності, покладається також на інформаційні агентства, а також на організації, що поширили отриману від інформаційних агентств неправдиву інформацію (ст. 33 Закону «Про інформаційні агентства» [87]).
12. Якщо особа, що поширила недостовірну інформацію, невідома, передбачена можливість звернення фізичної особи, права якої порушені поширенням неправдивої інформації, із заявою про встановлення факту неправдивості цієї інформації та спростування її. Заява подається та розглядається відповідно до правил про окреме провадження у справах про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян (ст. 271 — 275 ЦПК [44]).
13. Про позовну давність за вимогами про спростування неправдивої інформації див. п. 3 коментаря до ст. 258 ЦК, п. 1 — 3 коментаря до ст. 268 ЦК.
14. Частиною 5 ст. 277 ЦК установлюється такий спосіб спростування неправдивої інформації, що міститься в документі, як відкликання такого документа.
Стаття 278. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права
1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації.
2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, — вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
(У ред. від 22.12.2005)
1. У цій статті встановлюються специфічні способи захисту особистих немайнових прав, які покликані запобігти поширенню інформації. Суд за позовом особи, особисте немайнове право якої порушене у газеті, книзі, кінофільмі, передачі тощо, які готуються до випуску, може заборонити їх випуск у світ. Іншим способом захисту права при цьому є заборона або припинення розповсюдження випущених у світ газети, книги, кінофільму, телепередачі тощо до усунення порушення. Можливе також постановлення рішення про вилучення тиражу, телезапису тощо та знищення його.
2. Положення частини четвертої ст. 32 Конституції [1], що гарантує кожному судовий захист права вимагати вилучення будь-якої інформації, слід тлумачити в контексті цієї статті й у взаємозв'язку із ст. 34 Конституції. Із контексту ст. 32 Конституції випливає, що право вимагати вилучення будь-якої інформації стосується тільки інформації про особисте і сімейне життя. Відповідно до ст. 34 Конституції кожному гарантується право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, яке обмежується, зокрема з метою захисту репутації або прав інших людей тощо.
Стаття 279. Правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права
1. Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, на неї може бути накладено штраф відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
2. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.
1. Стаття, що коментується, не формулює норм цивільного права. Вона має відсильний характер. Більш конкретно питання про наслідки невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані тільки боржником, вирішуються ст. 87 Закону «Про виконавче провадження» [129]. У цьому разі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — щодо фізичних осіб, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів — щодо посадових осіб і від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів — щодо юридичних осіб. При повторному невиконанні рішення суду державний виконавець накладає штраф у подвійному розмірі. Відповідно до ч. 22.4 і 22.5 ст. 22 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» [196] замість неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у таких випадках застосовується сума, що дорівнює розміру податкової соціальної пільги (вона дорівнює мінімальній заробітній платі). При подальшому невиконанні державний виконавець порушує перед судом клопотання про кримінальну відповідальність особи, що ухиляється від виконання рішення суду про захист порушених немайнових прав фізичної особи.