Дванадцять китайців і жінка

Глорія випрямилася, склавши руки на колінах.

— Тепер ти нічого не зможеш мені зробити, — сказала.

Феннер хитнув головою.

— Та до біса з тим — моя історія не про це. — Я й не збираюся будь-що робити з тобою. Облишмо цю частину історії — про тебе і твого Лідлера. Не знаю, як та чому це сталось, але щойно на сцені з'явився Тейлер — значно молодший і багатший — як ти негайно вибрала його. Тож Лідлер щезнув з твого поля зору, а ти вирушила в круїз із Тейлером. Однак з'ясувалося, що Тейлер — один з тих хлопчиків, котрі люблять пустувати. Словом, він збоченець. Але й ти не ангел, тож дозволяла йому його маленькі фантазії. Однак ще до того, як з'явилася ти, Тейлер був одружений з Керлі Роббінс, котрій не подобалися Тейлерові уявлення про любов. Тейлер влаштовував на роботу китайців, яких Карлос нелегально постачав у країну. Саме він платив кругленьку суму за кожного нелегала, а потім перепродував їх у потогінні заклади, різні гадючники, розкидані по всьому узбережжю. Керлі знала про усе це. Тож із такими знаннями було дуже небезпечно відпускати її у вільне плавання. Тому Тейлер прилаштував Керлі на роботу до Найтінґейла, котрий вряди-годи виконував Карлосові «особливі» доручення. Вона отримувала непогані гроші, майже нічого не роблячи, а Найтінґейл за нею приглядав. Ти прагнула розлучитися з Лідлером, щоб вийти за Тейлера. Тим часом Тейлер ніколи не казав тобі, що одружений, але й ти не могла віднайти свого Лідлера. Одного дня ви припливли на яхті в Кі-Вест та, щоб розважитися, зайшли у місцеве казино. І в Нуленові ти впізнала свого давно зниклого чоловіка. Оце несподіванка, чи не так?

Глорія закусила губу.

— Думаєш, ти дуже тямущий, еге ж?

— Нулен, чи Лідлер — це як тобі більше подобається — не дуже вдало управляв своїм казино, тож він не був проти дати тобі розлучення за щедрі відступні. А ти не проти йому ці гроші відвалити, але Тейлер категорично заперечував. Виникло безвихідне становище. Самим Тейлором ти не надто переймалась, але тебе вельми цікавили його гроші. А цей чолов'яга явно в них купався. Ти хотіла впевненості, що ці гроші завжди будуть у тебе, а єдиний спосіб отримати їх назавжди — вийти за нього заміж. ФБР накопало вже вдосталь про це і про те, як, живучи з Тейлером, ти плуталася ще й із якимось китайцем. Ви намагалися це приховати, але не дуже вдало. Той чинк працював на Карлоса. Кілька місяців тому він безслідно зник. Можливо, про твої фіглі-міглі стало якимось чином відомо Тейлерові, й він підплатив Карлосу. Не знаю достеменно, але так чи інакше, китаєць зник. То що ж із ним сталося, крихітко?

Глорія почала плакати.

Феннер тим часом продовжував:

— Заспокойся — можливо, тобі до цього й байдуже. І тут несподівано з'явилася твоя загадкова сестра. Вона прагнула зустрітися з тобою. Дивно, але на неї в поліції нічого не було. Там не могли копнути далі твого опереткового минулого. Скидається на те, що твоя сестра була кращою дівчинкою, ніж ти, і трималася подалі від різних пустощів. Чому вона прийшла до мене; звідкіля знала про китайців, Нулена й Карлоса — поки що не можу пояснити. Колись я й до цього доберусь, але тепер мене хвилює інше. Саме твоя сестра змусила мене прибути сюди.

Отож, зараз ситуація виглядає так: Нулен боїться Карлоса і Тейлера, й тепер я розумію, чому. Він не хоче, аби хтось дізнався, що він — Лідлер, і даю голову на відсіч, що ти про це сказала Тейлеру; якщо й ні, то Нулен у такому впевнений. Ви з Тейлером не надто добре ладнаєте, а постійно сваритеся. Можливо, врешті-решт ти дізналася, що він одружений, і спробувала його застрелити. Злякавшись, прибігла до мене. Я сподобався, а оскільки тобі треба до когось прихилитися, то після невдалої спроби вбити Тейлера ти прибула в готель до мене. Але тобі не вдалося застрелили Тейлера, й тому він чекав на тебе в машині, припаркованій біля яхти. Спочатку ледь не прикінчив мене, а потім спробував пристрелити й тебе. Питається: чому він це робить? Бо знає, що ти забрала з яхти дещо цінне — після того, як начебто вбила його. Я правий?

Сльози Глорії раптово висохли.

— І це все, що ти знаєш? — запитала.

Феннер пересмикнув плечима.

— А хіба цього мало?

Глорія не відповіла нічого.

— Із тобою Тейлер зазнав повної поразки. Разом ми зможемо дістати його. Я маю намір покінчити з Карлосом та його бандою, а Тейлер піде на дно разом з ними. То як тобі таке?

Глорія відповіла:

— Треба подумати. А тепер іди — мені потрібно як слід усе обміркувати.

Феннер підвівся.

— Чекатиму в сусідній кімнаті, але думай швидше, — додав, але, вже підійшовши до дверей, зупинився. — Що для тебе значила сестра?

Глорія розплющила очі ширше.

— Нічого. Я її ненавиділа. Вона була посередня, обмежена і постійно створювала мені проблеми.

Феннер звів брови.

— Я не вірю багато чому з твоїх слів, — зауважив. — Але, можливо, це й правда. Тобі ж її не шкода, так?

— А чого б то я мала її шкодувати? — визнала Глорія без тіні жалю. — Вона отримала те, на що заслуговувала.

Феннер задумливо стояв коло дверей. Потім повільно просказав:

— А ти подала мені ідею. Ви ж із Тейлером були у Нью-Йорку в момент її смерті. І ви зі сестрою такі схожі. Припустимо, що Тейлер «запав» на неї. І, скажімо, заманив твою сестру до себе та випробував на ній свої штучки. Хтось таки відхльостав її перед тим, як вона прийшла до мене. А що, як ти застала їх разом і, розлютившись, із ревнощів убила її? І, скажімо, Тейлер найняв тих двох кубинців, щоб вони позбулися тіла, розчленувавши його. Адже то були його хлопці?