Гарун і море оповідок
- Автор: Рушди Ахмед Салман
- Год: 2012
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-2355-21-5
- Переводчик: Тарас Бойко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Гарун і море оповідок». Краткое содержание книги:
— Здається, старе місто навчилося веселитися, — широко усміхнувся Рашид.
— І чого б то? — запитав Гарун. — Ніщо не змінилося. Бачиш, заводи з виробництва смутку працюють, які працювали, он іде дим; так само майже всі — бідні…
— Гей ти, занудо! — крикнув літній пан, якому було вже, мабуть, далеко за сімдесят, але він, знай собі, танцював під дощем на затопленій вулиці, розмахуючи складеною парасолькою як мечем. — Припиняй ці Журливі Пісні.
Рашид Халіфа підійшов до того пана.
— Якийсь час нас не було в місті. Може, щось сталося, поки нас тут не було? Наприклад, якесь диво?
— Просто теплий дощ, — відповів старий. — Дощ робить усіх щасливими. Мене також. У-гу-гу! О-го-го! — Й він пострибав униз по вулиці.
«Це — Морж, — раптом спало на думку Гарунові. — Це Морж здійснює мою мрію. Видно, штучний щасливий кінець він перемішав з дощем».
— Якщо це Морж, — сказав Рашид, пританцьовуючи в ковбані, — тоді місто багато чим завдячує саме тобі.
— Аж ніяк, тату, — промовив Гарун, а його гарний настрій умить кудись подівся. — Хіба ти не розумієш? Це все несправжнє. Просто Яйцеголові вилили з пляшечки трохи води. Це як підробка. Люди радіють, коли є чого радіти, а не тому, що на них з неба падає щасливий дощ.
— А я скажу тобі, чому всі радіють, — утрутився в розмову поліцейський, який саме пропливав повз них у перевернутій парасольці. — Ми згадали назву міста.
— Ну, кажіть бо мерщій, як воно зветься? — схвильовано промовив Рашид.
— Кагані, — промовив життєрадісно поліцейський, пливучи вниз по затопленій вулиці. — Чудова назва для міста, правда? Означає «оповідь».
Вони звернули на свою вулицю й побачили свій будинок, схожий на мокрий торт. Рашид усе ще весело стрибав, але Гарунові ноги з кожним кроком дедалі більше наливалися свинцем, а татову веселість він уже не міг переносити, тож у всьому, що було погане й неправильне, у всьому, що було несправжнім у величезному світі, де не було мами, він звинувачував Моржа.
Пані Оніта саме вийшла на свій балкон.
— О, дуже добре, що ви вернулися! Заходьте, заходьте. Будемо святкувати, — вона вся колихалася й плескала в долоні від радости.
— Що святкувати? — запитав нетерпеливо Гарун, одразу як пані Оніта вибігла до них під дощ.
— Правду кажучи, — відповіла пані Оніта, — я таки здихалася пана Сенґупти. А ще влаштувалася на роботу на шоколадну фабрику, тепер можу їсти стільки шоколадок, скільки заманеться. Також маю кількох залицяльників, але що це я кажу, геть безсоромна стала!
— Радий за вас, — відповів Гарун. — Але життя — це не лишень пісні й танці.
На обличчі пані Оніти з’явився загадковий вираз.
— Довгенько вас тут не було, — сказала вона. — Багато чого змінилося.
Рашид нахмурив чоло.
— Оніто, про що це ти? Якщо знаєш щось…
Вхідні двері квартири Халіфи відчинилися й у них з’явилася Сорая Халіфа, в усій красі, чи навіть удвічі красивіша. Гарун з Рашидом завмерли. Вони стояли як укопані під проливним дощем з роззявленими ротами.
— Це все Морж? — ледь чутно запитав Рашид і недовірливо похитав головою. Рашид сам же й відповів на своє запитання: — Може так, а може ні, сказав би наш друг — водій Поштового автобуса.
Сорая також вийшла до них на вулицю під дощ.
— Який Морж? — запитала вона. — Я не знаю ніякого Моржа, але знаю, що помилилася. Так, я покинула вас. Не заперечую. Я пішла, але тепер, якщо ви бажаєте, я повернуся.
Гарун подивився на тата. Рашид слова не міг вимовити.
— А Сенґупта — що ж, — продовжувала Сорая. — кістлявий, сухий, сопливий, слинявий, скупий, скнарий, нікчемний, пронозуватий клерк! З ним я покінчила. Раз і назавжди!
— Хаттам-Шуд, — промовив Гарун тихо.
— Саме так, — відповіла мама. — Обіцяю. Пан Сенґупта – хаттам-шуд.
— Ласкаво просимо додому, — й всі троє (і пані Оніта також) кинулися одне одному в обійми.
— Заходьте, — запропонувала Сорая. — Не стояти ж нам під дощем!
Тієї ночі, перед тим як заснути, Гарун вийняв мініатюрного Алежа-Одуда зі свого маленького золотого конверта й поклав на долоню лівої руки.
— Будь ласка, зрозумій, — промовив він до Одуда, — направду дуже добре, що ти завжди зі мною, коли я цього потребую. Але якщо все триватиме так і надалі, то мені не треба буде кудись їхати.
— Але ж, але ж, але ж, — промовив мініатюрний Одуд своїм мініатюрним голосом (не роззявляючи дзьоба), — жодних проблем.
Гарун поклав Алежа-Одуда назад у конверт, конверт поклав під подушку, подушку поклав під голову і заснув.
Коли він прокинувся, то на бильцях його ліжка висів новий одяг, а на ослінчику стояв новий годинник, що голосно цокав і показував правильну годину. «Подарунки? — здивувався він. — Що б то означало?»
А тоді він пригадав, що в нього сьогодні — день народження. Він чув, як мама з татом ходили по квартирі, чекаючи, поки він проснеться. Він підвівся з ліжка, одягнувся в новий одяг і пильніше придивився до новенького годинника.
— Так, — закивав він сам до себе головою, — час зрушився з місця у наших краях.
З вітальні долинула мамина пісня.
Про імена та назви у цій книжці
Багато імен і назв утворено від слів мови гіндустані.
Абгіная (Abhinaya) — так справді називається мова жестів, якою користуються у класичному індійському танці.
Аліфбей (Alifbay) — уявна країна. Її назва походить від гіндустанського слова «алфавіт».
Бачет (Batcheat) — від «baat-сheet», що означає «базікання».
Бат-Мат-Каро (Bat-Mat-Karo) — означає «нічого-не кажи».
Безабан (Bezaban) — означає «без’язикий».
Боло (Bolo) — походить від дієслова «bolna», говорити.
«Bolno!» — це наказовий спосіб: «Говори!»
Чуп (Chup) — (вимовляється як «u» в слові «good») означає «тихий».
Чупвал (Chupwala) — означає «мовчазний хлопець».
Безрадісне озеро (The Dull Lake) — такого не існує. Назву утворено від реального озера Дал в Кашмірі.
Ґупі та Баґа (Goopy & Bagha) — нічого особливо не означає, але так звуться герої фільму Сатьяджита Рея.
Гуп (Gup) — (вимовляється як «u» в слові good) означає «плітки». Також може означати «небилиці» чи «вигадки».
Гарун і Ращид (Haroun & Rashid) — обидва імені беруть свій початок від імені легендарного халіфа Багдада Гаруна аль-Рашида, героя багатьох арабських казок.
Халіфа (Khalifa) — по суті, означає «Халіф».
Кагані (Kahani) — означає «історія».
Хамош (Khamosh) — означає «мовчазний».
Хаттам-Шуд (Khattam-Shud) — означає «повністю завершений».
Фоліант (Kitab) — означає «книга».
Малі (Mali) — авжеж означає «городник».
Мудра (Mudra) — який розмовляє мовою абгіная, себто мовою жестів (див. вище), також має стосунок до цієї мови.
«Мудра» — будь-який із жестів, з яких складається ця мова.
Незабаром читайте продовження книжки «Гарун і море оповідок», — «Лука і вогонь життя». Пригоди тривають і вже нові труднощі та небезпеки чатують на героїв. Але цього разу батькові допоможе молодший брат Гаруна, Лука, якому потрібно буде знайти таємничий вогонь життя.