Кохати або помститися
- Автор: Кирик Тетяна
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Остросюжетные любовные романы
Электронная книга - «Кохати або помститися». Краткое содержание книги:
Таїсія виросла в релігійній сім'ї, але через деякі сімейні обставини змушена поїхати у велике місто на пошуки роботи. Її наївність, доброта та готовність завжди прийти на допомогу сподобались бізнесмену та олігарху Ігорю Бжезовському, в якого владні структури відібрали часточку його бізнесу. Бажання помститися усім цим людям та на майбутнє тримати всіх своїх бізнес-партнерів на короткому ланцюжку приводять його до думки, що йому потрібно всього на всього мати на них достойний компромат. Певні обставини зводять Таїсію та Ігоря разом. Таїсія погоджується працювати на чоловіка. Твір показує, як ця їхня співпраця переростає у кохання. Та як головна героїня через своє релігійне минуле страждає від докорів сумління та не може визначитися як їй діяти. А також показує конфлікт у душі головного героя, який не може обрати, що для нього важливіше — його мета чи почуття, що з'являються у стосунках з Таїсією. Весь цей час їм допомагає друг дитинства Ігоря Олександр, який не може обрати на якому ж він боці. Чим же закінчаться їхні стосунки — коханням, чи розбитими серцями?
— Привіт! Як ти там?
— Привіт. Я вже живу на Печерську. Як я давно не чула тебе.
— Та я знаю, Тасю. Я все знаю. Бо Саня, він же мені все розповідає: де ти, що ти.
Усмішка Тасі, яка з'явилась тільки вона почула його голос, зникла. «Він все знає та зовсім не цікавиться її життям», — промайнуло у її голові. Вона знов запитала:
— Знаєш?
— Так.
— Тоді, що мені розповідати. Краще ти розкажи, як твої справи, як здоров'я? Чим займаєшся зараз?
— Дякую. Здоров'я ще є. Не дочекаються! Займаюсь різними справами. Тасю, ти ж новини дивишся, я сподіваюсь? От що в новинах, то в житті — суди, адвокати. Іноді, здається, що я, немов той загнаний кінь.
При цих словах Тася згадала, що сьогодні стала власницею коня. Вона знов почала посміхатися й думками полинула до свого коня, такого красивого й теплого. Відразу поспішила про це повідомити Ігорю:
— Знаєш, а мені сьогодні коня подарували.
— Якого ще коня?
— Справжнього, живого. Він такий великий — один метр п'ятдесят три сантиметри. А ще рудий-рудий та теплий. Порода — французький англо-араб. Звати його Лорд.
— Ти була на кінному заводі?
— Не зовсім. Це кінний клуб. Там тренують коней. Та вершників.
— А ось про це я не знаю. Ану кажи мені, звідси взявся той кінь.
— Чого ти так напружився? То мені Олександр подарував — твій друг Саня Богданов. Ну чого ти? Сказав, що хоче зробити мені такий сюрприз. Бо відчуває досі свою провину.
Тася почула у трубку довгий видих та наступне запитання:
— То він свого коня тобі подарував?
— Так. Сказав, що був мій, а став, Тасю, твій. Та ще документи на нього передав.
— А чого ж він мені нічого про цю свою витівку не сказав?
— А я звідки знаю? А коли ти з ним останнє розмовляв?
— Вранці. Мабуть до вашої зустрічі із ним та з конем.
— А мені він нічого теж не казав.
— А тобі він й не мав нічого казати.
— Значить отак!
— Бачу, що кінь тобі сподобався!
— Сподобався!
– І більше тобі нічого й не треба?
— Ти знаєш, що це не так. Знаєш, що мені потрібно сам.
— Наприклад?
– Ігорю, навіщо ти так зі мною граєшся? Кажи мені вже прямо, приїдеш, чи ні?
— Ти сама добре знаєш, що ні. Але в мене є такі собі наміри, що, скоріше ти до мене приїздиш, чи прилетиш.
— А як же головний фактор «Твоя дружина»?
(Тася з іронією в голосі промовила самі ці слова).
— Ну. Коли я щось бажаю, ти знаєш, то можу усі фактори та обставини трішечки посунути. Але тільки — трішечки!
— Все ж ти не відповів.
— Яка ти?! Скажу, що ми зустрінемось, тільки в іншій країні. Наприклад, в Іспанії. Я вже про все подбав. Я купую зараз маленький будиночок в одному маленькому гарненькому містечку. Ти до мене прилітаєш, й ми будемо разом в певній мірі. Як тобі такі мої плани?