Кохати або помститися

А Ігор тим часом був у розпачі, тому, що його головний робітник компроматів у такому важкому стані. «От що з нею такою тепер робити?» — міркував він, — «Залишити її без нагляду — це злочин. А потім кинути її напризволяще?». Щось гнітило у середині та не давало спокою. Доля Таїсії дуже його турбувала. «Ну що ж, хай тепер працює у цьому фонді Олександра. Куплю їй житло у Дніпрі. Красиво розійдемося, як кажуть», — думав він про її майбутнє. Але щось щемило в його душі, що вона піде з його життя та він більше не побачить її, не почує, не буде із нею. Від цих думок в животі ставало якось холодно. «А може ще все буде добре?» — підбадьорював він сам себе. «Може вона одужає й повернеться до нього», — іноді так думав він. «Ні, треба забирати її тоді з Києва. Краще вона сюди, ніж я туди. Бо мені зараз туди не можна», — вирішив чоловік та ще надумав подарувати Таїсії будиночок, як вона одужає. Де саме? Поки не вирішив.

Ігор десь зник. Тася сумувала у лікарні. Вона бачила, що до всіх навідаються родичі, одну її Олександр відвідував раз на тиждень. Приходив з великими пакунками, спочатку йшов до лікаря. Потім до неї. Вони виходили в парк та ходили там по колу. «Мені все це вже набридло», — нила дівчина. «Тайя, чи ти не розумієш, що рух — то життя. Он скоро все смачне, що я тобі приношу вже буде боком виходити», — скаржився Олександр. «Та не буде. Раз на тиждень принесеш мені всяких сирків та і все», — ображено відповідала дівчина. Тася нила але слухалась та пленталась за чоловіком. «Кажи мені, як ти тут?» — кожного разу однаково запитував чоловік. «Он до всіх приходять частіше, а ти тільки один раз.» — жалілася йому Таїсія. «Хоча я розумію, ти людина зайнята та ще серйозна. Біля тебе всяк час охорона. А от Ігор був без всякої охорони.» — розповідала вона. «Та Ігор він такий один.» — зробив висновок Олександр. «Так!» — погодилася дівчина та раптом згадала: «Коли його нема поруч я така як є. Живу собі. А коли він поруч, я сама не своя. Чи це він на мене так впливає? А можливо я просто ніколи так не закохувалася? В мене були знайомі хлопці, але то все було схоже на дружбу більше. А з Ігорем все зовсім інакше». «Можливо. Все можливо!» — сухо відповів на це Олександр.