МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
Гуртом "цвітні" довго не протрималися, кожен потроху знаходив себе, хтось таки підписувався на серйозний незаконний бізнес, хтось починав працювати на солідні банки та концерни. Рибалка прибрав до рук ринок "Універсум". Якщо визначити більш точно: в один прекрасний день прийшов до директора, якого знав ще по роботі в розшуку, навіть колись намагався розкрутити по серйозній статті, але не вдалося через доведену - ясна річ! - відсутність у його діях складу злочину, і сказав: "З вашого базару треба викинути чорних!" Абхазці насіли на "Універсум" круто, директор останній рік навіть не відчував себе на ринку господарем, чорні виганяли з території народ, перекупали торгові точки, зброя та наркотики почали з`являтися вже напівлегально, ще трохи - і директор може реально сісти, тепер склад злочину точно знайдуть, адже як не крути - він, керівник, допустив все це неподобство. Звичайно, краще мати власний "дах", аніж лежати під чорножопими. Як все відбувалося - окрема історія. Рибалка сам розробив операцію, люди в нього вже були, мало не в кожного зона за спиною, але відсиділи хлопці швидше через власну дурість та недосвідченість, просто в кожного була в житті ситуація, яку не змогли вчасно прорахувати. До речі, саме вони охрестили свого шефа Карасем. Аналогія проста: Рибалка - риба - карась. Хоча й досить дивна - чому коли риба, то відразу карась? Швидше за все, карасів той, хто придумав погоняло, ловив найчастіше... Тоді трошки постріляли, когось довелося злити ментам, звичайно ж - добрим знайомим, нехай їхню ефективну та професіональну роботу помітить дурне начальство, не зашкодить. Кінець кінцем після переговорів абхазці забралися з "Універсуму", керуючись принципом фельдмаршала Кутузова: краще відступити, аби зберегти армію. Правда, Кутузов, як говорить історія, перейшов у контрнаступ і копняками погнав французів, а від горян чорножопих Рибалка таких нелогічних дій не чекав. Київ великий, місце собі вони завжди знайдуть.
Було це три роки тому. І навіть оприлюднення подробиць не змінить громадську думку про соціальний статус Олега Рибалки, начальника служби охорони ринку "Універсум", і йому подібних. Все одно бандит, бандюга, бандюган. Та Олег і не заперечував особливо. Професія популярна в народі, поважають і бояться, а ментів просто бояться, без натяку на повагу, часом панічно, тваринно. Знову ж таки, з жінками проблем немає... Не було...
Городской шалман, жизнь пропащая.
Не ругайся, мама, я гулящая...
Дурна пісенька, але цілком відповідає теперішньому настрою Олега Рибалки на прізвисько Карась. Він знову сьорбнув с фляги. Повії набридли, навіть ті, що коштують дорого, а йому дістаються безкоштовно. Дівчатка, котрі пропонують себе просто так, в надії сховатися за мужньою спиною такого собі опришка, теж дістали. Йому тридцять п`ять, в нього є робота, доволі безпечна як на банального бандюгана, є гроші, квартира-фортеця - такий гонорар заплатив йому вдячний директор за вирішення "абхазької проблеми", Карась не надто опирався. Тим самим директор дав зрозуміти: він розрахувався, і тепер начальник охорони зберігає статус найманої робочої сили, не вимагає до себе особливого ставлення і виконує розпорядження керівництва. Правда, директор таки розумів, чого вартий колишній сищик, особливо ним не керував, просто в охорони своя ділянка роботи, за яку начальник відповідає цілковито, а в інших - своя, і ніхто ні до кого не лізе з дурними порадами та недоречними вказівками. Поки що працювали на взаємній довірі. Та й досвіду для того, аби дурно ризикувати не совати голову в якесь пекло чи ризикувати задницею заради слизьких, сумнівного ґатунку справ, у Олега достатньо. Тепер йому потрібна сім`я. Родина. Алла здавалася йому іншою, не схожою на тих баб жінкою. Він мало знав світ, в якому вона оберталася. Але і в ньому він, Олег Рибалка, виявився для Алли Різник усього - на всього Карасем. Вона ставилася до нього, як до Карася. Вперше він відчув себе не сильним розважливим мужиком, а екзотичною звіринкою. Пандою, коалою чи довбаним тритоном.
Як тут обійдешся без ковтка "Генессі"!
Олег приклав флягу до вуст, на кермі лежала тепер одна рука, на мить він відволікся від шосе, аби ковтнути. І саме в цей момент з тротуару під світло фар просто під колеса його машини - "опель-омега", зеленого кольору, державний номерний знак КИС 1245 Д - кинулася людська постать.
Нога вдавила педаль гальма в підлогу, фляга випала під ноги, руки вивернули кермо ліворуч, машина ковзнула, її розвернуло боком на слизькій дорозі. Людина стрибала просто під машину, неслася, нагнувши голову, аби напевне, та маневр не вдався. Самогубець лише буцнув капот, і, такі зіштовхнувшись з правим боком "опеля", гепнувся просто під колеса, розвернувшись від удару, на спину та дриґнувши ногами. Без сумніву, головою об асфальт.