МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

-Звичайно. Ми навіть випустили пана Рибалку, хоча по факту злочину могли завести кримінальну справу.

-Злочину? - ні, цю каву пити просто неможливо, у них на роботі автомат кращу варить. Людмила відсунула чашку. - Якого злочину?

-Аби було встановлено, що Олег Рибалка збив вашу доньку навмисне, були б усі підстави порушити кримінальну справу. Навіть більше скажу, - Бойчук знову сьорбнув зі своєї чашки, вдоволено кивнув сам до себе, зробив ще один ковток. - Якби ваша донька потрапила під його колеса ненавмисне, ми б все одно порушили кримінальну справу. Він вів машину у нетверезому стані. Випив за кермом, розумієте?

-Скільки ж він узяв на груди?

-Не має значення. Знаєте, як кажуть на Кавказі? Не так важливо, згриз ти зубочок часнику чи цілу головку - тхне однаково. За кермом пити взагалі не можна, і будь-яка експертиза довела б наявність алкоголю в крові пана Рибалки. Тобто, ми могли його посадити. Якби ваша донька не прийшла до тями і не заявила, що кинулася під машину сама... Були на то, скажемо так, свої причини.

-Давайте скажемо так, - погодилася Людмила. - Давайте.

-Отже, типовий нещасний випадок. Боже збав, вашу доньку, Оксану, здається, ніхто ні в чому не звинувачує. Вона доросла дівчинка, свої родинні проблеми ви вирішите самі... Чоловік у вас є?

-Це має значення для нашої розмови?

-Зовсім ні, - Бойчук одним ковтком допив рештки своєї кави. - Може, ще?

Дев`ята ранку. Дзенькнув дзвіночок, до зали квапливо зайшли двоє чоловіків, з вигляду - службовці середньої руки, коротко про щось перемовилися і голосно замовили в барі два по сто та склянку лимонаду. Махом випивши горілку, по-братньому поділилися соком і так само квапливо пішли. Людмила давно вже не бачила таких сцен. Її колишній чоловік останній рік їхнього спільного життя майже кожен ранок починав з подібного "лікування", хіба горілку тримав спочатку в холодильнику, а коли Людмила почала боротися з ним і виливати алкоголь у раковину, ничкував десь по квартирі. Вона не бачила, як чоловік це робив і вирішила, що вишукувати по кутках пляшки нижче її гідності. Вона просто знала, коли він виходив на кухню "підлікованим". Він був старшим на шість років, на той час йому стукнув тридцятник, він поміняв власну трикімнатну, в якій вони жили, на двокімнатну, різницю вклав у власний бізнес, яким просто марив, а коли цей бізнес накрився після загальної фінансової кризи і чоловік насилу знайшов роботу, де платили значно менше, аніж на тій, яку він залишив, зупинити алкогольне падіння ставало з кожним днем усе важче. Спочатку Людмила ставилася з розумінням, потім почала класти до себе в ліжко малу тоді Оксану, а чоловікові стелити на дивані.