МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

Колишній капітан міліції Олег Рибалка розлучився з дружиною через те, що в народі ненависть до працівників МВС з кожним роком набувала яскраво вираженого характеру. Кілька разів він просто не був у змозі виконати прохання жінчиних знайомих і витягти їх з криміналу. Коли дружина розчарувалася в його обмежених можливостях, без оголошення війни перебралася спочатку в ліжко, а потім, забравши речі, на квартиру до перспективного адвоката. Новий обранець швидко, без проблем і абсолютно безкоштовно допоміг оформити офіційний розрив шлюбу. Дітей подружжя завести не встигло. Слуги закону розпили на Олеговій кухні пляшку коньяку, принесену адвокатом, домовились приятелювати і час від часу зустрічатися за чаркою, але, як водиться, після того за одним столом більше не збиралися. Від колишньої тещі Рибалка дізнався, що колишня дружина народила хлопчика і надзвичайно щаслива в ролі люблячої дружини, матері та домогосподарки. Олег попросив передати їй найкращі вітання та побажання, і остаточно відчув себе вільною людиною. Настільки вільною, що дозволяв колегам іноді використовувати його холостяцьку квартиру для оперативних зустрічей з сексотами. Після кожної такої зустрічі мужики лишали щедрому господареві пляшку горілки, у холодильнику постійно знаходилося ще недопите вино, недоїдені цукерки, надламані шоколадки, а в смітнику - використані презервативи: унітаз засмічувати господар забороняв. Ефективніше відділ працювати не став, процент нерозкритих справ не зменшився, зате настрій у мужиків значно поліпшився, вони відчули себе більш впевнено, перестали нервувати і навіть не придумували засідок, термінових виїздів на затримання, нічних допитів та інших оперативних заходів, аби затриматися чи взагалі не ночувати вдома. Звичайно, квартирою капітана Рибалки користувалися лише ті, кого він сам вважав достойними людьми і справжніми товаришами. Саме вони пили з ним відвальну і саме вони найбільш переймалися втратою, хоча й розуміли - капітан таки правильно робить.

Довго без роботи Олег Рибалка не сидів. Він вибрав золоту середину між карним розшуком і відвертим криміналом - пристав до гурту колишніх ментів, по оперативним розробкам подібні групи проходили як "цвітні бригади". Знаючи міліцейські порядки так само, як закони і понятія злочинного світу, "цвітні" займалися тим, що "ставили крышу", або крышевали різні комерційні структури. Це був напівкримінальний бізнес, але тим зручний, що охоронні "контори" були офіційно дозволені, а колишні менти, яких ненавиділа міліція і через можливість більш-менш вільно діяти побоювалися бандити, прекрасно вміли тримати на безпечній дистанції як тих, так і інших. І самі трималися на безпечній відстані - не поспішали давати інформацію колишнім колегам і не залазили глибоко у відвертий кримінал.