Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Слід також враховувати, що межа між правовою нормою і декларацією у змісті принципу верховенства права та його складових змінюється на користь правової норми в міру змін, що відбуваються у суспільних відносинах.
1. Широта змісту принципу верховенства права, регулювання цим принципом відносин, що перебувають у центрі суспільного і державного устрою, виключають неухильне застосування цього принципу, змушують визнати, що у змісті цього принципу і засад, які входять до цього змісту, поєднують правові норми (нормативний регулятор) і декларації конституцієдавця про його соціальні, політичні, економічні та інші наміри. Це надзвичайно ускладнює тлумачення і застосування принципу верховенства права.
Критерієм, за допомогою якого у змісті принципу верховенства права виокремлюються правова норма і декларація, є готовність (чи неготовність) суспільних відносин сприйняти принцип верховенства права чи засади, що входять до його змісту, як нормативний регулятор. Іншими словами ця готовність може бути позначена як врахування соціального контексту при тлумаченні і застосуванні принципу верховенства права.
Зазначена готовність є більшою у випадках неврегульованості суспільних відносин конкретними правовими нормами, у випадках використання принципу верховенства права для тлумачення оціночних понять, що вживаються в правових актах. Слід визнати зазначену готовність меншою, коли вирішуються питання про застосування принципу верховенства права всупереч конкретним правовим нормам.
2. Принцип верховенства права поширюється на відносини, які у будь-якому випадку перебувають у стані динаміки. Ця динаміка в Україні має бути особливо істотною, оскільки в нашій державі лише йде процес формування ринкової економіки, зміни політичної системи, утвердження правдивої демократії. Паралельно йде і процес утвердження принципу верховенства права.
§ 107. Принцип верховенства права та інші правові норми
Принцип верховенства права, що закріплений у частині третій статті 8 Конституції України, має найвищу юридичну силу, тому підлягає переважному застосуванню перед будь-якими правовими нормами, у тому числі тими, що встановлені Конституцією України. Разом з тим, наявність у змісті принципу верховенства права декларації виключає його послідовне і неухильне застосування у кожному випадку, коли, на думку суду, конкретні правові норми суперечать принципу верховенства права. Послідовне застосування принципу верховенства права як правової норми в усіх таких випадках призвело б до того, що не буде застосовуватись широкий масив конкретних правових норм, чим буде порушуватись вимога правової визначеності, що також входить до змісту принципу верховенства права. Тому принцип верховенства права підлягає застосуванню усупереч конкретним правовим нормам тільки в тих випадках, коли є підстави для висновку про те, що з урахуванням соціального контексту останні вочевидь і грубо суперечать принципу верховенства права, коли ця суперечність є очевидною для будь-якої незацікавленої особи, коли слідування вимогам конкретних правових норм передбачає прийняття судового рішення, що було б явно несумісним з уявленням пересічної особи про моральність, справедливість і розумність. У решті випадків перевагу слід надавати конкретним правовим нормам, що вносять правову визначеність у відповідні відносини.
1. У попередньому викладенні йшлося про тлумачення актів законодавства, яке може бути назване інструментальним. Це — суто лінгвістичне та техніко-юридичне тлумачення, що здійснюється за допомогою знань української мови та певного логіко-юридичного інструментарію. Численні недоліки актів законодавства мовного та техніко-юридичного характеру, їх нечіткість і недостатня формальна визначеність, неповна відповідність суспільним відносинам та природі людини приводять до того, що лінгвістичне та техніко-юридичне тлумачення інколи дає незадовільний результат і підчас підштовхує до прийняття рішень (зокрема судових), які або очевидно не відповідають принципу розумності, або є явно несправедливими, або такими, що суперечать смислу відповідного нормативно-правового акту в цілому.