Таємниця індіанського острова
- Автор: Кристи Агата
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- ISBN: 5-308-01222-9
- Переводчик: Вадим Хазін
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Таємниця індіанського острова». Краткое содержание книги:
Блор знизав плечима:
— Певно, так воно й було. А тепер, джентльмени, за роботу. Ніхто з вас про всяк випадок не захопив із собою пістолет?
— Я, — похляпав себе по кишені Ломбард.
Блор витріщив баньки й навмисно буденним тоном поцікавився:
— Постійно носите його при собі, сер?
— Завше, — відповів Ломбард. — Мені, знаєте, не раз доводилося потрапляти в скрутні ситуації.
— О, — мовив Блор. — Проте вважаю, що ніколи вам не доводилося бути у складнішому становищі, ніж зараз отут! Якщо на цьому острові ховається якийсь маніяк, то напевно він має запас сучасної зброї, не кажучи вже про ножі або кинджали.
Армстронг кахикнув:
— У цьому ви можете й помилитися, Блор. Багато хто з божевільних, пойнятих манією вбивства, вельми тихі, лагідні люди.
— Я не вважаю, докторе Армстронг, що цей належить саме до такого типу божевільних, — відказав Блор.
Обшукали острів без особливих зусиль. На північному заході рівний стрімчак прямовисно спускався до моря; дерев на острові не було, квола травиця стелилася по землі. Троє чоловіків працювали ретельно й методично. Починали з вершини гори й спускалися схилом до моря, обнишпорюючи найменші щілини в скелі, що траплялися на їхньому шляху. Жодної печери. Прочісуючи вже берег моря, вони наштовхнулися на Макартура. Генерал сидів прямо, втупивши погляд у небокрай. Місце обрав він зручне, тихе: лиш рокіт хвиль, що розбивалися об скелі, долинав сюди. Старий не звернув на них найменшої уваги. І від того, що він їх навіть не помічав, стало ніяково.
«Дивна річ, — подумав Блор, — скидається на те, що старий впав у транс чи, мо’ щось гірше…»
Щоб зав'язати розмову, він люб'язно звернувся до генерала:
— Чудову місцинку обрали собі, сер, — тихо, спокійно.
Генерал насупився й стрімко озирнувся на всі боки.
— Мені надто бракує часу, — відповів, — і я рішуче наполягаю, щоб мене не турбували.
— Ми не маємо наміру турбувати вас, сер, — доброзичливо мовив Блор. — Ми просто оглядаємо острів. Хочемо, бачте, перевірити, чи не ховається хто.
— Ви не розумієте. Нічого не розумієте. Прошу, ідіть звідси.
Блор квапливо відійшов від генерала. Наздогнавши своїх супутників, сказав:
— Старий таки з'їхав з глузду… Верзе якісь дурниці…
— Що він сказав? — поцікавився Ломбард.
— Що йому надто бракує часу. Наполягав, щоб його не турбували.
Доктор Армстронг насупився й промурмотів:
— Хотів би я знати…
Обхід завершено. Троє чоловіків стоять на вершині острова й дивляться на море. Вітер посвіжішав.
— Рибальські човни сьогодні не вийшли, — сказав Ломбард. — Насувається шторм. Прикро, що звідси селища не видно, подати б сигнал.
— А ми зможемо ввечері запалити вогнище, — запропонував Блор.
— Проти цього, — похмуро заперечив Ломбард, — на жаль, могли вжити запобіжних заходів.
— Яких саме, сер?
— Звідки я можу знати? Могли попередити, приміром, що це жарт. Мовляв, нас навмисне висадили на цьому безлюдному острові, і тому не слід зважати на наші сигнали. А може, поширили чутку, що забилися в заклад. Одне слово, вигадати могли казна-що.
— І, гадаєте, цьому повірили? — недовірливо промимрив Блор.
— Такому, в усякому разі, легше повірити, ніж тому, що скоїлось насправді, — сухо відповів Ломбард. — Як ви вважаєте: коли б у селищі оголосили, що острів має бути ізольований, доки цей містер Невідомий-Оуен спокійно не повбиває всіх своїх гостей, — цьому повірили 6?
— Бувають хвилини, коли я й сам не можу цього збагнути. Та все ж… — процідив крізь зуби Армстронг.
— Та все ж… — вищирився Ломбард, — саме так!
— Ніхто не міг причаїтися там? — спитав Блор, поглядаючи вниз, у воду.
— Навряд, — хитнув головою Армстронг, — стрімчак зовсім прямовисний, де тут сховаєшся?
— Цілком імовірно, що в стрімчаку є розколина, — заперечив Блор. — Мали б ми човна, неважко було б перевірити, об'їхавши навколо острова…
Ломбард глузливо обірвав його:
— Мали б ми човна, то зараз уже були б на півдорозі до материка!
— Свята правда, сер.
— А можна й без човна обстежити стрімчак, — раптово запропонував Ломбард. — Є тільки одне місце, де може бути розколина, — он там, під нами, трохи праворуч. Якщо ви знайдете тут канат, я зможу спуститися туди й особисто в усьому переконатися.
— Як на мене, переконуватися нема в чому, — сказав Блор, — все і так ясно. А втім, можете спуститися. Піду-но пошукаю щось годяще. — І він прудко затюпав у напрямку вілли.