Спадкоємець [Преемник - uk]

Баріан не спав — мучився від зубного болю. У теплій хустці, намотаній навколо обличчя, він зовсім не схожий був на героя-коханця — швидше на змучену сільську молодицю.

— У-ум… — простогнав бідолаха, хапаючи за комір мого супутника, якого точніше було б назвати ношею. — Нал-лизався, негідник, от би…

Очі його полізли з орбіт, тому що п’яниця в мене на руках виявився в півтора рази вищим і важчим за звичного Муху.

Я не мала сили бодай щось йому розтлумачувати. Змокла до нитки, викачана в болоті, з язиком, намозоленим безперервними прокльонами. Муха лежав за десять кроків позаду — не в змозі тягти обох одночасно, я волокла їх методом естафети, по черзі.

Розбуджений нашою метушнею, з’явився Флобастер. Веселого Муху було завантажено до візка — відсипатися; і Баріан, і Флобастер стурбовано хитали головами, розглядаючи землисте обличчя юного Солля. Після діловитого обміну досвідом — а обоє мали чималий досвід невдалої пиятики — Флобастер потяг майже мертвого Луара на заднє подвір’я, «щоб усе зайве геть». Баріан, постогнуючи та тримаючись за щоку, повідомив мені, що до ранку однаково нічого не вдієш — приведемо хлопця до тями, а там нехай сам вирішує, що матінці казатиме…