Спадкоємець [Преемник - uk]

Муха посперечався з хазяїном харчевні, що зніме з полиці, відкоркує та вип’є пляшку вина без допомоги рук. Знайшлися і скептики, й глядачі; у Мушин капелюх полетіли мідяки — у разі невдачі «банк» діставався трактирникові.

Я сиділа в куті, жувала нестерпно костисту рибу та байдуже дивилася, як укладають спір. Цей трюк значно старший за самого Муху, дивно, що його тут не знають; Муха вивчився цього недавно — зате оволодів досконало, я не боялася, що він програє.

Риб’яча голова, яка сиротою стирчала на обгризеному кістяку, сліпо витріщалася на мене з тарілки, що поступово порожніла; Муха заклав руки назад, і хазяїн зв’язав їх. Відвідувачі перекидалися прогнозами — не надто збуджено, але й не зовсім байдуже:

— Вип’є.

— Випити і я можу, а як відкоркує?

— Вип’є-вип’є, на дурняк як завгодно вип’єш…

— Агов, малий, у мене такий ось хлопак, як ти, то якби я його в трактирі застав — весь пасок об сідниці подер би…

Посміхаючись незалежно та гордовито, Муха підступив до шафки з пляшками. Зубами смикнув ручку — відчинив; миттєво вибрав найпузатішу, найповажнішу з вигляду пляшку — трактирник застережливо закричав:

— Тільки не цю! Це для тебе вже занадто, фігляре!

Глядачі почали нарікати — трактирник скрипнув зубами, але змушений був замовкнути.

Крик хазяїна остаточно переконав Муху в правильності вибору. Він вдоволено гмикнув, подався вперед і губами схопив коротке товсте горлечко. Глядачі схвально загули.

З деяким запізненням я згадала раптом, що Фантін давно пішов спати, Флобастер взагалі не з’являвся в харчевні, у Баріана болить зуб, а Гезина вечеряє в місті в нового знайомого — а це значить, що тягти додому п’яного Муху доведеться мені самій.

Вживати заходів було вже пізно — Муха витяг пляшку на порожній стіл посеред харчевні, а глядачі підбадьорювали його солоними жартами. Я понуро дивилася, як маленький мерзотник воює з пробкою: зігнутий у три погибелі, він затис пляшку між коліньми та спритно орудував штопором, якого взяв у зуби; на місці Флобастера я б використала це Мушине вміння у веселенькій репризі між фарсами. Втім, тоді й вина не вистачить, і кому потрібен Муха, п’яний, як колода?

Пробка нарешті вилетіла, глядачі зааплодували, а Муха виплюнув штопор. Тепер залишалося найцікавіше; горлечко до половини зникло в Мушиній горлянці, він задер голову, з видимим зусиллям перекидаючи пляшку — глядачі завмерли. Далі його худе горло заходилося ритмічно, з черевним звуком заковтувати шляхетний напій; у такт цьому непристойному «огм, огм» у каламутній пляшці забулькали пухирці, а по гострому підборіддю умільця заструменіли цівочки — щоправда, досить тоненькі.

У харчевні запанувала тиша, яку порушували тільки Мушині голосні ковтки; я похмуро прикидала відстань від трактиру до постоялого дворика, який прихистив наші візки цієї ночі. Ваги в Мусі… не так багато, але мені вистачить, я тендітна дівиця, а не каменяр, не звикла тягати на спині п’яних хлопчаків…