Вибрані твори в двох томах. Том 1

Крок одинокий. Панелі. Стихли трамваї давно.

Плач ліхтаря на шинелі, темне холодне вікно.

Думаю в ніч молодую, меркне цигарки огонь.

Може, зустріну, знайду я... Вітер питає: — Кого?..

Зустрів її, таку тендітну, йшла одиноко на базар.

В брудній тиші кричали діти, і десь надходила гроза.

Афішний день. Удари серця чужими бризками огня.

Моє ж замерзло і не б’ється: в її очах — маненький я.

Аи гєуоіг , і крила ранку її вгорнули знов і знов — золотооку спекулянтку, мою колишнюю любов...

1 од базару сонце меркне... Шпурнув би бомбу прямо вниз, щоб розлетілись феєрверком червінці, пальта і штани...

1923

* 46 *

Вишневий платок зав’язала на шиї смуглява рука. Чіпляється листя опале, важніє земля на ногах.

Не вітер цілує долоні, і дивиться глибоко жах, — то мрії — розтерзані коні в крові на дорозі лежать...

Іду. А далеко трамваї прощально і журно дзвенять. Лиш вітер у полі гуляє, жене золотого коня.

Погладю я огненну гриву, і золотом бризне рука.

А кінь, мов почув, і лякливий кричить і за обрій тіка...

Не кінь, а шумлять телефони осіннюю пісню свою.

Огні засвітились червоно в далекім небеснім гаю.

Вишневий платок зав’язала на шиї смуглява рука. Чіпляється листя опале, важніє земля на ногах.

Харків, р. 1923

Вартовий. Мармурові колони.

І огні над примарами веж.

А вгорі золотим медальйоном теплий місяць над морем пливе.

Положила нервові долоні на моє, на смугляве чоло.

Я в твоїм малиновім полоні, ллється в жили солодке тепло.

Теплий вітер цілує коліна і лоскоче вуста і плече.

Темна хвиля до берега лине і назад одиноко тече.

Але крики і залпи тривожні, і з зеленої тьми — кораблі...

Хто там крикнув: — О Боже мій, Боже!.. — й головою поник до землі?

Пролетіла скажено кіннота, тільки сухо копита дзвенять...

Повертається важко дредноут, захлинаються скелі в огнях...

Рядом ти. Мармурові колони.

І спокійний максим-кулемет.

А вгорі золотим медальйоном теплий місяць над морем пливе.

1923