Листи темних людей [UK]

Варфоломію Кольпу, високоосвіченому бакалаврові богослов'я, кармеліту, Вілліброрд Иіцеті 1 із ордену вільгельмітів 2, курсор богослов'я 3, з дозволу превелебного генерала ордену ясує свою пошану і зичить доброго здоров'я

Скільки в морі краплинок, скільки в Кельні бегінок4, Скільки волосин на шкурі осла,

стільки привітів шлю вам я.

Велебиий пане кармеліте Кольне, я достеменно знаю, що ви належите до чудового ордену і маєте силу-силенну індульгенцій з апостольської столиці і що ні один орден не повинен перевищити ваш, бо ви можете давати на сповіді одпу^ щення різних гріхів, коли віруючі каються, страждають і готові причащатися. Тому я хочу поставити вам, превелебний отче, одне богословське питання, котре ви можете удатно вирішити, бо ви вельми тямущі у вільних науках і вмієте говорити прекрасні проповіді; надто ви чоловік твердий вірою і дуже вчений. Опріч того, я багато начувся, що у вашому монастирі є книгозбірня, в котрій зібрано тьму-тьмущу книг про святе письмо, філософію, логіку, а також про Петра Іспанського. Зберігається там і метода навчання кельнських магістрів з бурси Лаврентія, настоятелем котрої є магістр наш Тонгрський, зарівно дуже ревний християнин і глибоковчений в умоглядній філософії і вельми просвіщенний у католицькій вірі. Хоч якийсь там доктор права капостить йому, але той не вміє вести диспути і не тямить нічого в «Книгах сентенцій», тому магістри наші не рахуються з ним. Чув я також, що в вищепойменованій книгозбірні, де курсори богослов’я мають свою читальню, є знаменита книга, прикута залізним ланцем5, найменована «Комбібіляції»6, котра містить богословські визначення і головні засади святого письма. Сію книгу, кажуть, на смертному одрі передав вам заповітом один магістр наш із Парижа, коли висповідався і об’явив декотрі тайнощі Боиа-вентури7 і велів, аби ніхто не смів її читати, хто не належить до вашого ордену. В ній папа дав деякі індульгенції і одпущення гріхів на сорок днів. Поруч із сією книгою лежить «Генріх із Гассії» і «Верней» 8, а також писання інших докторів про «Книги сентенцій». Із сими книгами ви достатньо ознайомлені і вмієте боронити всілякі методи ведення диспутів старих і нових схоластів, богословів скоти-стів і альбертистів і тих, котрі представляють бурсу Кнек у Кельні, де створилась своя власна метода навчання. Тим-то я прохаю вас од щирого серця і люб’язно, аби ви не гнівались на мене за те, що докучаю вам своїм проханням, а дайте мені добру пораду на моє запитання в міру сил ваших і сповістіть, що вирішили панове доктори після попереднього розслідування і як сформулювали свій остаточний рішенець. Питання ж формально виглядає так: «Чи лол-ларди 9 і бегінки в Кельні є мирські чи духовні особи, чи вони зобов’язані давати чернецьку обітницю, чи ні, чи ли-чить їм женитися і виходити заміж?» Я довго студіював святе письмо, «Учня» 10, «В’язку часів» п, а також інші поважні книги про святе письмо, але не знайшов у них відповіді на се. Те саме трапилось священикові з Фульди 12, котрий неусипно вивчав вищепойменовані книги, але нічого не знайшов ні в реєстрі, ні в самих книгах. Походить сам він із сім’ї пароха, до того ж піїт, досконально оволодів латиною, вміє писати по-латині. Сам я. парох при монастирі, в мене багато причасників, поміж ними багато таких осіб, задля котрих я ставлю оце запитання. Пріор нашого ордену сказав одкрито, що йому не під силу брати на свою совість вирішення сього питання, хоч він диспути вів з багатьма докторами паризькими й кельнськими, бо він здобув ступінь ліценціата і для одержання сього ступеня диспутував за всіма правилами щодо змісту і форми. Якщо ви неспроможні вирішити- самі се питання, то запитайте магістра Ортуїна. Він напоумить усіх нас. Звуть його Грацій, через тую милість божу, якою він опромінений і завдяки якій усе знає. На честь вищепойменованої книги я уложив героїчну пісню. Ви повинні її прочитати й виправити ті місця, де я надто багатослівний і де малослівний. Дізнайтесь також, як вона подобається магістрові Ортуїну; я хочу здати її до друку. Починається вона так: