Листи темних людей [UK]

27

Йоганн Конюх з Мільтенберга 1 поштиво здоровить магістра Ортуїна Грація

Оскільки ви завше бажали мати від мене новини, то саме тепер прийшла пора написати вам про незвичайне, хоч шкодую, що воно й невеселе. Повідомляю вас, що брати з ордену проповідників мали привілей продавати індульгенції, котрий вони виклопотали в римській курії за велику мзду. Завдяки сьому вони зібрали досить багато грошей. Але як на зло вночі закрався в церкву якийсь злодійчук, викрав більш ніж триста флоринів і кудись чмихнув. А сі братчики, люди богобоязливі і вірі Христовій сильно віддані, засумували и поскаржились на сього крадія. Городяни послали людей розшукувати його у всі кінці, але піймати не змогли, бо він пропав разом із грішми. Ся крадіжка — велике святотатство, бо все се трапилося з папськими індульгенціями, до того ж у священному місці. Крадій, звичайно, одлучений од церкви, де б він не вертівся тепер. А люди, котрі одержали одпущенпя гріхів і поклали свої гроші в сю скриню, тепер думають, що їм гріхи не одпущені, але се нічого не значить: їх одпущеиня мають таку ж силу, немовби і їхні гроші досі лежали у проповідників. Хай вам також буде відомо, що сторошшки доктора Рей-хліна вештаються тут і піднімають великий гармидер, буцімто брати-проповідники для того подбали про індульгенції в римській курії, аби за виручені гроші капостити сьому докторові і замучувати його релігійними небилицями, і тому всі люди, хоч би до якого стану вони належали, високого чи низького, духовні чи миряни, не повинні нічого давати братам-проповідникам. Якось я був у Майнці на торжестві, котре урядили магістри, аби осоромити Рейхліна2. У тамтешньому соборі є проповідник, магістр наш, котрий одержав учений ступінь у Гейдельберзі, на імення Варфоломій Цеендер3, по-иашому — Десятник. Він-бо об’явив із амвона, що всім належить зібратись наступного дня й подивитись, як буде спалене «Очне дзеркало», бо навіть й ніякої гадки собі не мав, що доктор рейхлін придумає якісь викрутаси, аби перешкодити сьому спаленню4. Тоді один чоловік, як кажуть, із піїтів, почав походжати і розповсюджувати найогидніші наклепи на вищенайменованого магістра нашого, а коли здибався з ним віч-на-віч, то глядів .на нього, мов скажений дракон. Він викрикував на всю горлянку: «Сей проповідник не достойний сидіти за одним столом із благопристойними людьми, бо я можу довести, що він лотр і нікчема, та й у вашому храмі з казальниці привселюдно знеславив добре ім’я знаменитого мужа, і він розказував такі речі, яких ніколи не було». Він осмілився говорити, неначе сього знаменитого доктора утискують із заздрощів. Назвав проповідника тварюкою й собацюрою, нарешті договорився до того, що жоден фарисей не був такою мірою нікчемний і заздрісний. Ся річ дійшла до вищезгаданого магістра, і він, як мені бачиться, достатньо себе виправдав, сказавши, що хоча сія книга іще не спалена, та може бути знищена вогнем пізніше. І навіть навів багато місць із святого письма на доказ того, що се не брехня, коли хтось говорить щось на благо католицької віри. Він також сказав, що слуги й офіціали єпископа майнцського перешкоджали спаленню книги, всупереч усякій справедливості. Все ж усі люди побачать, що станеться далі, бо він здатний провістити, що книга ся буде спалена, хоч би навіть сам імператор, король Франції, всі державці і герцоги підтримували доктора Рейхліна. Таке-то я хотів вам озна-ймити, аби ви стереглись напасті. Прошу вас, будьте обережні в ділах ваших, аби ви не вскочили в халепу. Отже, живіть у мирі. Писано в Мільтенберзі5.