Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Нарешті, третя група, т. зв. «правиця», стояла на ґрунті демократичного соціалізму західноєвропейського, так би мовити, ґатунку.
Очевидно, що ці фракції репрезентували три відмінні інтенції українського політичного життя, хоча деякі дослідники вважали, що в основі поділу УПСР лежали, зрештою, лише особисті непорозуміння їхніх лідерів. Так, наприклад, Стахів писав: «якщо йдеться про становище Швеця і Шаповала до особи М. Грушевського в тім часі, то тут <...> рішальним моментом була визначна індивідуальність Грушевського, якої не терпіли тодішні урядові кола»[455]. В кожному разі беззаперечним є те, що саме ця обставина, а також безперестанні чвари з принципових питань в есерівському середовищі не дозволили провести на голову Конгресу кандидатуру колишнього голови Центральної Ради.
Слід додати, що творці Конгресу вдалися і до сегрегації за політичною ознакою. До участі у форумі не були допущені діячі націоналістичної самостійницько-державницької орієнтації — Микола Міхновський та Іван Луценко, брати Володимир та Сергій Шемети, а також група від хліборобів-державників на чолі з братами Коваленками[456].
Чого прагнули «делегати» Конгресу?
Уже перші години зібрання в Оперному театрі Києва засвідчили, по-перше, що «<...> найбільша фракція конгресу, Селянська Спілка, разом з есерами, залишалася паралізована своїми внутрішніми суперечками ще в більшій мірі, ніж це було до початку конгресових нарад. Інші українські фракції також не виявляли потрібної ініціятиви й активности».
В цих умовах, за словами Мазепи, ключову роль відіграли 40 представників УСДРП та їхня «група підтримки» з Галичини. При цьому останній «було важко розбиратися в тодішніх надзвичайно складних відносинах на Великій Україні»[457].
По-друге, учасники Конгресу мали діаметрально протилежні погляди на принципові питання майбутнього державного устрою, задля вирішення якого вони, власне, нібито були обрані та з’їхалися до Києва. За словами того-таки Мазепи, «<...> перед Конгресом стояла дилема: або висловити довір’я Директорії, залишаючи її склад без змін, або замість Директорії передати право верховної влади т. зв. “малому конгресу” в складі 41 члена, на чому... настоювала фракція есерів (центральна течія на чолі з Грушевським та ін.)»[458].
За даними, які наводить Стахів, більшість есерів заявила, що підтримуватиме такі принципи:
— відновлення законів Центральної Ради та ствердження законів, виданих Директорією, як основи майбутньої держави,
— «державні органи влади — як у центрі, так і на місцях, мусять належати колективам, складеним із представників трудового люду — селян і робітників, обраних на підставі рівного, безпосереднього виборчого права, способом таємного і пропорціонального голосування»,
— «органом верховної влади має бути Всеукраїнський Конгрес Трудового Народу із делегатів, обраних по вище зазначеному способу з виконавчим органом, — відповідальна перед ним Рада Народних Міністрів»,
— «верховна влада зараз належить нинішньому Конгресові Трудового Народу України»,
— будь-що-будь досягти «повного об’єднання в скорім часі всіх українських земель в одну Українську Трудову Республіку»[459].
Вимоги меншості цієї партії, у свою чергу, передбачали:
— розпуск Директорії,
— негайне формування Трудовим Конгресом замість неї «колективної влади на трудовім принципі»,
— тимчасове — до формування нового кабінету — ведення справ Радою Народних Міністрів,
— належність місцевої влади «в Галичині, Буковині та Угорській Україні <...> місцевим органам демократично сконструйованої влади»,
— негайний початок переговорів з тими політичними силами, «які підняли боротьбу проти Директорії» з метою захисту УНР «від зовнішніх імперіялістичних і внутрішніх контрреволюційних замахів».
Центральний пункт вимог меншості українських соціалістів-революціонерів був сформульований так: «Для продовження діяльности Трудового Конгресу утворюється Малий Конгрес по пропорції 1 на 15 повного Конгресу, то значить з 41 члена; Малому Конгресові доручається скликати повне зібрання Конгресу при найближчій можливості, а до того часу Трудовий Конгрес передає всі права верховної влади Малому Конгресові»[460].