Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

На таке поширене переконання ХVІІ—ХVІІІ сторіч натякає текст оригіналу, що супроводжує це зображення:

А ось тобі напій, привезений здалека,

Хоча близькій любові найліпша забезпека,

Жадання розпалить, забудеш враз про вік.

Нап’ємось я і ти — відкриється розгадка,

Тоді згадаємо: я жінка, ти ж бо — чоловік

І в нас призначення — подбати про нащадків

Шоколад і какао не належать до категорії «дорослих» утіх, як кава чи тютюн. Ба какао стає переважно дитячим сніданковим напоєм, а шоколад і похідні від нього цукерки залюбки дарують дітям і жінкам. Колишній престижний напій «старого режиму» розчинився в дитячій і жіночій культурі. Те, що колись уособлювало владу і блиск, в буржуазному суспільстві перетворилося на щось вилучене зі сфери влади та відповідальності. Міщанське суспільство як історичний переможець старого суспільства тим самим просто-таки кепкує із символів престижу і статусу, що були вельми важливі для аристократії. В історії ми знову й знову спостерігаємо, як у такий спосіб нищиться самоусвідомлення підлеглого класу.

Долю шоколаду поділяють й інші символи престижу «старого режиму», скажімо, одяг. Для аристократа до 1789 року строкате, барвисте вбрання є виразом соціального престижу. Він прагне якомога більше уподібнитися до павича, тоді як для скромно вбраного міщанина немає нічого огиднішого, ніж асоціація з цим птахом. У буржуазному суспільстві строкатий одяг стає знову-таки прерогативою жінок і дітей.

Ласун у сфері смаку є тим самим, чим павич для вбрання. Ласун — на відміну від гурмана — одержимий солодощами. Міщанський смак — до того ж і в суто фізіологічному, і в переносному естетичному сенсі — цурається всього барвистого та солодкого настільки ж, як і цінує все безбарвно-чорне та гірке. У цьому сенсі кава, гірка та чорна, просто-таки антипод до ясно-солодкавого шоколаду шляхти — достеменно так само, як скромно зодягнений у чорне Третій стан у Версалі 1789 року був і політичним, і колористичним антиподом строкатої аристократії.