Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

Еволюція куріння: люлька, сигара, сигарета

Якщо починаючи від ХVІІ століття і до сьогодні куріння кваліфікують як заспокійливу, розслаблювальну й водночас замінникову діяльність, що сприяє зосередженню, то це, звичайно, можна трактувати лише як виправдовувальне означення куріння та його функцій в європейський Новий час. Розвиток європейської цивілізації за останні три сторіччя позначився і на формах куріння. Основна функція — заспокоєння та зосередження — залишилася, зате форми її реалізації зазнали змін. Під формами маю на увазі курецьке причандалля.

У ХVІІ—ХVІІІ століттях панівним інструментом для куріння є люлька. На початку ХІХ століття до неї додається сигара, а в другій його половині — і сигарета, що й досі домінує на курецькій сцені.

Якщо ж пошукати поняття, за допомогою якого можна описати цю еволюцію, саме собою напрошується слово «пришвидшення». Можливо, пришвидшення взагалі є центральним феноменом модерну. Промисловість виробляє дедалі більше товарів за все коротші відрізки часу, а люди споживають цей розбухлий вал товарів із відповідно зрослою швидкістю і щільністю. Пришвидшення всіх процесів щоденного життя є досвідом, знайомим кожному починаючи від ХVІ століття, байдуже, чи йдеться про акти споживання їжі, одягання, подорожування, праці чи чого завгодно іншого.

В історії куріння пришвидшення проявляється у спрощенні та скороченні процедури куріння. Куріння люлькою ще вимагає цілого арсеналу приладдя та прийомів, перш ніж вона взагалі буде готова до вжитку. А для цього потрібен цілий невеличкий, замкнений у собі виробничий процес: нарізання тютюнового листя, набивання люльки тощо.

Із появою сигари на початку ХІХ століття потреба в цьому відпадає. Тут продукт уже готовий до вжитку, його слід лише обрізати і встромити до вуст — процес, у сенсі скорочення і пришвидшення цілком порівняний із процесом запалювання винайденого трохи пізніше сірника, що зводить нестерпно-тривалий процес викрешування вогню до однієї миті.

Через півсторіччя після появи сигари процес пришвидшення повторюється ще раз, цього разу у формі сигарети. Її постачають так само готовою до вжитку, як і сигару, від котрої вона різниться передусім надзвичайно скороченим часом викурювання. І це дуже істотне нововведення. Сигарета легка та коротка і у фізичному, і в часовому, і у фармакологічному сенсі. Довжина сигарети — як відтепер називається неформальна одиниця часу — відрізняється від довжини сигари, як швидкість поштового диліжанса від швидкості автомобіля. Сигарета мов утілює зовсім інше поняття часу, ніж сигара. Спокій і зосередження, що їх переживає курець сигарети в ХХ столітті, інакші, ніж спокій та зосередження курця сигари чи люльки в ХІХ столітті.