Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів

Голландський лікар Корнеліус Бонтеку, що вступив на прусську службу, є, поруч із Сильвестром Дюфуром, найневтомнішим пропагандистом нових напоїв у ХVІІ сторіччі. Найбільше йому припав до серця чай. «Ми рекомендуємо чай усій нації і всім народам! Ми заохочуємо кожного чоловіка й жінку пити його щодня; а по змозі навіть щогодини; починати з десяти чашок денно, збільшуючи дозу, скільки шлунок прийматиме, а нирки виділятимуть». Хворим Бонтеку взагалі радить випивати навіть до п’ятдесяти чашок на день! Сучасники припускали, що за ці панегірики йому добряче платила голландська Ост-Індська компанія, залучена до торгівлі чаєм

Заміщення кави чаєм в Англії досі залишається незрозумілим явищем. Йому не дає вичерпного пояснення ні таємнича зміна в англійських смаках, як дехто стверджував, ні якісь суто економічні причини. Воно залишається нерозв’язаною, однак захопливою проблемою в культурній та економічній історії. Тут, натомість, продемонструємо її складність лише кількома прикладами.

Як і всі європейські країни, що почали споживати каву в ХVІІ столітті, Англія завозила спочатку аравійську каву. Коли стало зрозуміло, що кава буде не минущою примхою, а щоденним інститутом, різні країни по-різному забезпечили собі постачання кави. Як ми вже бачили, Франція та Голландія вирощували кавові зерна на плантаціях власних колоній, щоби зменшити відтік грошей до арабів.

У такій перспективі заміна кави на чай здається власним англійським розв’язанням проблеми виплат в обміні із закордоном. Утім, тільки-но пригадаємо, звідки до Англії привозили чай, загадка відновлюється. Самі британці не вирощували чай, його завозили з Китаю, який тоді ще був незалежним[18]. Отож загалом економічні обставини були ідентичні до обставин із кавовою торгівлею з арабами. Єдина відмінність полягала у різних торговельних партнерах і товарах.

Простежити розвиток англійської торгівлі чаєм у ХVІІІ сторіччі, аби пояснити, чому зникла кава, — таке завдання перевершує рамки цієї книжки. Щонайбільше можемо сказати ось що: англійська торгівля чаєм була монополією Ост-Індської компанії, яку цілком виправдано називали державою в державі. А давнішу за неї кавову торгівлю вели незалежні купці. Якщо перекласти це сучасною термінологією, то їхню конкуренцію можна описати як змагання між мультинаціональним концерном, з одного боку, та дрібнобуржуазними підприємцями, з другого. Цілком зрозуміло, кого в цьому процесі обраховувано. Міцні позиції Ост-Індської компанії були, певна річ, істотним чинником закріплення чаю на англійському ринку і, врешті-решт, міцного закорінення напою в смаках англійців аж до сьогодні. Однак певну роль відіграли й інші чинники, як-от співвідношення цін на каву та чай.

Декілька цитат допоможуть збагнути, як важко описати навіть цю ймовірну причину переміни в смаках із бодай якоюсь точністю: 1662 року фунт[19] кави в Лондоні коштував від 4 до 7 шилінгів. Фунт чаю коло 1680 року — 11 або 12 шилінгів; на початку ХVІІІ сторіччя дешеві сорти коштували від 8 до 10 шилінгів, а дорогі — 24—36. Отож ціна на чай переросла ціни на каву. Однак різницю в ціні щедро компенсовували менші обсяги, потрібні, щоб заварити чай. Не знаючи напевно, наскільки міцні були чай і кава, що їх варили в ХVІІ—ХVІІІ століттях, можна припустити на основі нинішніх стандартів, що настоювання чаю потребує приблизно третини або четвертини відповідного обсягу кави. Отож на початку ХVІІІ сторіччя чай і справді був дешевшим для вжитку, хоч і дорожчим у абсолютному вимірі.

Утім, перехід від кави до чаю, хоч би що було його вирішальною причиною, не міг стати кардинально важливим. Його не зрівняти зі, скажімо, заміщенням середньовічних трунків новими гарячими напоями. Це була переміна в рамках культури насолод, яку вперше революціонізувала кава, а не базовий перехід із нового історичного щабля, якого досягнули питтям кави. Те, що ХІХ сторіччя довело хімічними аргументами, у ХVІІ—ХVІІІ сторіччях відчували інстинктивно; а саме: і чай, і кава містять одну збадьорливу речовину, один стимулятор. Чай забезпечував центральній нервовій системі ту ж стимуляцію, яку так цінували у ХVІІ—ХVІІІ століттях. Ось як описував ефект чаю один англійський текст 1660 року: «Він робить тіло активним і бадьорим. Він приносить полегшу проти сильного головного болю й запаморочення. Він допомагає подолати нудьгу. [...] Він знімає втому й очищає вітальні рідини та печінку. Він зміцнює шлунок, поліпшує травлення і особливо пригожий для огрядних людей, а також для великих шанувальників м’яса. Він добре допомагає від нічних страхів, приносить розслаблення мозку й зміцнює пам’ять. Досить однієї чашки, щоб людина змогла працювати цілу ніч, не завдаючи шкоди своєму тілу».