Балакучий пакунок

— Ага, ось бачите! — тріумфувала Пенелопа. — Я ж вам казала, що тут шпигун.

— Я не шпигун, — хрипко буркнула жаба.

— Гаразд, якщо ти не шпигун — тоді хто ти? — загрозливо спитав Саймон.

— Я… я… м-м-м… Я торговець хутром із Владивостока, — пояснила жаба, помітно хвилюючись. — У мене жінка і шестеро дітей — нічого не вдієш, мушу якось крутитися.

— Краще не бреши! — обурено вигукнув Пітер.

— Що, хіба я не схожий на торговця хутром із Владивостока, який насилу зводить кінці з кінцями? — плаксиво спитала жаба.

— Аж ніяк, — відрубав Саймон.

Жаба на мить замислилась.

— А на торговця діамантами, який прибув сюди просто від зулусів, га? — спитала з надією.

— Теж не схожий, — відказав Пітер.

— А на знаменитого нейрохірурга з Катманду? — не втрачала надії жаба.

— Ні, — Саймон був невблаганним.

— Що ж, доведеться відкрити вам правду, — проникливо промовила жаба. — Я — заможний фермер із Онтаріо, власник молочарні. Зараз у мене відпустка, і я вирішив провідати свою племінницю, себто небогу.

— Я тобі не вірю, — сказала Пенелопа. — Ти шпигун.

— Ні, я не шпигун, присягаюся, — запротестувала жаба. — Присягаюся, панночко. Я вам кажу все, як є. Я вельми заможний торговець збіжжям і подорожую інкогніто, так би мовити, по бізнесу.

— Ти не хто інший, як жаба і шпигун, — твердив Пітер.

— Так-так, до того ж ти такий жалюгідний і бридкий у цій своїй перуці, жакеті і з цим недолугим циліндром, — докинув Саймон.

— Не смійте ганьбити мій циліндр, — скривджено захищалася жаба. — Це чудовий циліндр, один із найкращих елементів маскування, тобто, я хотів сказати, вбрання.

— Ти шпигун, — знову повторив Пітер. — А знаєш, що буває зі шпигунами?

— Не шпигун я, не шпи-гун, присягаюся! — панічно виправдовувалася жаба. — Не чіпайте мене, бо я не шпигун!

— А шпигунів частенько розстрілюють, — продовжував Саймон.

— Або піддають тортурам, — додав Пітер.

— Або спочатку піддають тортурам, а потім розстрілюють, — погрозливо сказав Папуга.

— Гей, ви! Обережніше! До чого ці балачки? — відчайдушно вигукнула жаба. — Слухайте, зараз я вам відкрию всю правду. Я не хотів нічого казати, але ви мене змусили.

— Ну-ну? — заохотив Саймон.

— Я — надзвичайно багатий банкір, маю акції банку, литовець за походженням, у мене жінка та двоє діток, ще й старенька матуся на утриманні, — зізналася жаба, насуваючи на очі циліндр і чіпляючись великими пальцями за пройми жилетки.

— Не вірю жодному слову! — сказала Пенелопа.

— Я також, — сказав Папуга. — Банкір, аякже! Вигадуй! Така жаба, як ти, два і два додати не вміє.

— Коли ти банкір, то цього й не треба вміти, — запевнила його жаба. — Чесно, тобі тоді не треба математики, не треба нічого. Треба тільки пильнувати чужі грошики та вміти відповідати вкладникам, що вони не зможуть їх отримати, — ото й уся робота.