Шукачі скарбів
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-83-9
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Шукачі скарбів». Краткое содержание книги:
Нова книга Андрія Кокотюхи, як завжди, захоплює з першої сторінки і тримає в напруженні до останньої. Написана у кращих традиціях класичних авантюрно-пригодницьких романів, оповідь переносить читача то в сучасний Київ, то в Західний Сибір, то на початок минулого століття, то в перші повоєнні роки. Фінал, як завжди, передбачити неможливо.
— Просто зараз?
— А чого тягнути? Давай, усе пишеться, — Шульга почув, як тихо клацнула кнопка.
Він справді не був підготований до такого повороту. Але відразу зосередився, подивився на Кошового, який розумів загальну суть розмови, та не відчував нюансів, і заговорив у слухавку:
— Галю… Галю. Кохана моя Галю. Мені сказали, що з тобою все нормально. Я кажу це і дивлюся просто на тебе. Ти в мене перед очима, Галю. Дивишся на мене і не посміхаєшся. Тобі не до посмішок, я знаю. Але так само знаю, як ти вмієш сміятися. Ми ще будемо сміятися разом, коли все це скінчиться. Не знаю, що ці люди зможуть зробити із нотатками твого діда, але нехай забирають їх і лишать нас у спокої. Адже сама знаєш, скільки від того всього проблем. Я думаю, — він перевів подих, — я думаю, ми не пошкодуємо про таке рішення. Не кажи нікому, де ти заховала зошит. Скажеш це мені при зустрічі. Мене зараз чують, і я кажу не тільки для тебе — обмін можливий лише за таких умов. Тебе привозять до Києва, незалежно від того, де ти тепер. Навіть якщо в Києві… Заговорився. Словом, усе може бути. Тебе привозять сюди, викликають мене. Вони відпускають тебе, і коли ти вже будеш у безпеці, назвеш їм сховок. Хай самі забирають, навіть якщо він у нашій квартирі чи на дачі. Все, кохана. Я люблю тебе.
— А я зараз заплачу! — почулося в трубці, і невідомий на тому боці дроту зареготав.
Шульга, який іще двадцять хвилин тому готовий був трощити голими кулаками все довкола, слухав це на диво спокійно. Нарешті блазнювання припинилося, невідомий озвався знову: — Нічого, зашибісь, нормально прогнав. Тобі стіхи, братало, писати треба. Не писав?
— Не писав.
— Даремно, ги-ги… Що це ти там про якісь умови грузив? Ти серйозно?
— Серйозно. Передай своїм хазяям — усе, що вони хочуть почути, почують після того, як я заберу свою дружину.
Не дочекавшись відповіді, Ігор кинув трубку, подумав — і вимкнув телефон. Потім запитально подивися на Кошового.
— Що скажеш?
— Вони думали, буде інший результат? У смислі, для чого тримати Галю в себе добу? Невже ви б не прийняли потрібного їм рішення?
— Нічого ти не тямиш, підприємцю, — Шульга ще раз глянув на фото дружини. — Вони дали нам час, аби ми самі, розумієш, добровільно, а не під враженням від викрадення, вирішили видати їм триклятий зошит. Насправді є дві ментівські методики. Перша — тебе намагаються розколоти в перші ж години, топчуть чобітьми, натягують протигаз на голову, кладуть на «ластівку», вішають на палю, крутять яйця, вставляють у задницю фалоімітатор…
— З ким це таке роблять?
— З кожним третім. За твої ж сплачені податки. Отже, розколоти за кілька годин такої інтенсивної «терапії» можна, але ж калікою при цьому робити менти нікого не хочуть. Тому більш досвідчені діють за варіантом номер два: закривають, скажімо, тебе в камері на добу. А то й на дві. Заберуть тебе в п’ятницю ввечері. Субота, неділя — слідчого нема. На ранок понеділка ти так занудишся, що сам розкажеш усе, чого від тебе вимагають. Адже в камері дві доби без допиту навряд чи нормальний підозрюваний витримає. Коли пресують — тут хоча б щось відбувається. Принаймні ясно, чого від тебе вимагають. А доба чи дві в камері — це невідомість, невизначеність, ніби ось тебе вирвали зі звичного життя, зачинили за ґрати і забули. Зовсім забули. За ці години чого тільки не передумаєш…
— Ясно. Це називається «дати клієнтові дозріти».
— Бач, здогадався. Абсолютно точно: нам із Галею давали дозріти, хоча результат бандюки знали наперед. Ну, майже знали.
— Що ти хочеш цим сказати?
— Не знаю, чи козирні в нас тузи. Але козирні валети — це точно. Навряд чи вони здогадуються про існування наших американських покупців.
4
Мобільник Шульги озвався по обіді. Весь цей час Ігор не знав, чим себе зайняти, і вони з Антоном справді почали грати в «дурня», тасуючи колоду й кидаючи карти механічно. Виглядало, наче кожен із них грав сам із собою.
— Ця лінія чиста, перевірили зайвий раз, — Джейсон Борн говорив спокійно. — Коли вам цікаво, пане Шульга, почну з уранішнього телефонного дзвінка на офісний телефон. Ви його вимкнули, здається?
— Вимкнув. І не буду вмикати. Ті, хто хоче вийти на зв’язок, завжди вийде.
— Правильно, показуйте характер. Отже, вам дзвонили з Троєщини, з приватного телефону. Ми вирахували адресу, перевірили квартиру. Порожньо, власник здає її кому завгодно щодобово. Знаєте, такі собі квартирки для спраглих парочок, приїжджих, які не хочуть ночувати в готелі, чи сумнівних осіб, яким треба провести ділову зустріч на нейтральній та безпечній території. Зняли квартиру вчора ввечері. Квартирант виїхав за годину після того, як ви наговорили дружині листа.