Шукачі скарбів

— Менти живуть не лише з твоїх податків…

— Та харош уже, Тоха, твою дівізію! — гаркнув Бурт, Моруга підняв руки вгору, демонструючи капітуляцію. Кошовий навіть не глянув у його бік.

— Виходить, варіантів зовсім не лишається, — промовив він. — Ми навіть не знаємо, де вони тримають Галю. Чернівці — слабенький слід, тим більше, що тебе попередили — завтра її вже там не буде.

— Тоді я про тебе й подумав, Кошовий.

— Про мене?

— Про тебе. І твій легальний законний бізнес. Я дав електронну адресу свого офісу, на неї завтра повинні надіслати фотку Галини зі свіжим газетним номером. Заперечень поки не було.

— І до чого тут мій бізнес?

— Не розумієш? Там відіб’ється зворотна адреса. Та, звідки пошту посилали.

— Ну, це нам нічого не дасть. Електронна адреса — це ж не будинок у Вологді з різьбленим палісадом за номером один.

— Ти ж спец, Мишко. Фірма комп’ютерами займається, спеціалістів повно. Я знаю, що теоретично, застосувавши певні знання та вміння, можна вирахувати за зворотною електронною адресою не лише місце, де стоїть комп’ютер, а й адресу будинку й місто, де він знаходиться, — Шульга переможно глянув на друзів. — Я в кіно колись таку тему бачив, мені відразу в голову стрельнуло. Особливо коли побачив адресу мейлу на візитівці в того посильного. Іншого сліду в нас просто немає. Ну, чого кислі? Хіба ми не перемогли?

Тепер усі дивилися на Кошового. Він замислено потер підборіддя.

— Розумієш, гм, Ігоре… Теоретично, саме теоретично, подібна операція справді можлива, я навіть десь читав про таке. Але для того, щоб за електронною адресою вирахувати поштову, потрібні спеціалісти не такого рівня, як мої комп’ютерники. Вони збирають і продають техніку, налагоджують її, вдосконалюють, модернізують, консультують, є в мене на фірмі навіть один хакер середнього гатунку. Ти пропонуєш щось зовсім недосяжне для моїх можливостей. Вибач, старий, дуже хотів би допомогти…