Таємниця «Вогняного Ока»
- Автор: Артур Роберт
- Серия: Альфред Хічкок і «Три Агенти» #7
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Детское действие
Электронная книга - «Таємниця «Вогняного Ока»». Краткое содержание книги:
Привіт! Охоче познайомлю вас, друзі, з трійцею моїх юних приятелів — Юпітером Джонсом, Бобом Ендрюсом та Пітом Креншоу, які називають себе «Три Агенти». Їхній девіз — «Розплутаємо будь-яку справу!»
Юпітер Джонс славиться надзвичайною спостережливістю та кмітливістю. Піт Креншоу — найдужчий у цій трійці. Боб Ендрюс має нахил до наукових досліджень, вони йому вдаються. Разом вони — чудовий гурт.
Мешкають приятелі в містечку Рокі-Біч, в Каліфорнії, неподалік славетного Голлівуду. Свій штаб вони влаштували у складі різного брухту, який належить тітоньці та дядькові Юпітера — Матильді й Титусу Джонсам.
От ми й познайомились. А тепер — пригода починається!
Цієї миті у дверях кухні постав Джексон.
— Перепрошую, — нервово сказав він, — але там радіо здається, ваші друзі намагаються сконтактувати з вами… та голос кличе Джо.
Джо підскочив на місці.
— Чудово! — вигукнув він. — Чарлі, тягни рацію сюди. Це, певно, Гуго.
Чарлі вибіг з кімнати. Не встиг Юпітер здивуватися, що Гуго може розмовляти після того, як Мічений прохромив його своєю шпагою, а Чарлі вже повернувся. Він ніс великого передавача, набагато потужнішого, ніж ті маленькі переговорні пристрої, які Юпітер склав для себе, Піта і Боба. Щоб користуватися таким потужним передавачем, потрібен дозвіл поліції, але, мабуть, Чарлі та Джо не звертали уваги на такі дрібниці.
— Так, це Гуго, — підтвердив Чарлі й натиснув кнопку. — Гуго, тут Чарлі, як чути, прийом, прийом.
Він відпустив кнопку, й передавач ожив. Голос, що пролунав, був тихий через далеку відстань.
— Чарлі, де тебе нечистий носить? Уже десять хвилин викликаю тебе на зв'язок!
— Ми тут дуже зайняті. Що там у тебе?
— Справа зрушила з місця. Той білявий, котрий нижчий на зріст, щойно виїхав зі складу вантажівкою. За кермом робітник. Вони їдуть у бік Голлівуда, ми їдемо слідкома.
Серце Юпітера радісно ожило. Боб вирушив їх шукати. Невдовзі він разом з Гансом та Конрадом буде тут і… Але наступна фраза поховала всі його надії.
— Вони їдуть сюди?
— Ні, до міста. І вони не знають, що ми вчепилися їм у хвіст.
— Простежте, куди вони поїдуть, — наказав Чарлі, — схоже, розв'язка близько. — Він зиркнув на Джо. — Ти хочеш ще щось сказати Гуго?
— Так! Б'юся об заклад, що цей хлопець їде по Октавіана. Він якось розшукав його. Накажи Гуго простежити, чи не опиниться в їхніх руках гіпсовий бюст. Якщо так, то нехай будь-яким способом забере його в них.
Чарлі передав наказ і вимкнув передавача.
— Ось так, — сказав він, — ми таки доб'ємося свого. Ти, Джо, молодець, що придбав цю штуковину. Передавач уже себе окупив у цій історії. Ну, хлопче, — усміхнувся він, поглянувши на Юпітера, — тепер лишається сидіти й чекати.
БОБ ІДЕ ПО СЛІДУ
Боб чекав, доки мав терпець, але Юп і Піт не поверталися. «Привид» радив йому не баритись, якщо він хоче отримати бюст Октавіана, день уже хилився до вечора, але ні Перший, ні Другий Детективи не повертались. Цілком можливо, що вони натрапили на якийсь слід, але довше чекати не можна — так урешті-решт вирішив Боб. Він сам візьметься за цю справу.
Боб одержав у місіс Джонс дозвіл узяти малу вантажівку. Одержав він у неї і п'ять доларів, з обіцянкою відпрацювати за них. Крім цього, пояснивши місіс Джонс, що власниці не сподобався бюст, але, можливо, вона згодиться поміняти цей бюст на інший, він дістав дозвіл узяти з собою бюст Френсіса Бекона.
Ганс поклав бюст у кузов на полотнину. Боб повантажив на машину велику картонну коробку та купу старих газет, щоб гарно запакувати коштовний бюст, по якого він рушав у дорогу. Нарешті вантажівка виїхала з двору.
Нові господарі бюста мешкали на околиці Голлівуда, в сорока хвилинах їзди. Їхати треба було жвавими вулицями повз багаті квартали. На вулицях було стільки авто, що ні Боб, ні Ганс не помітили, що слідом за ними їде синій автомобіль, в якому сидять двоє чорновусих у масивних окулярах.
Нарешті Ганс притишив хід, і Боб почав розглядати номери будинків, мимо яких вони проїздили.
— Тут, — сказав він, — Гансе, гальмуй.
— Добре, зараз, — буркнув Ганс у відповідь.
Вантажівка зупинилась, і Боб стрибнув на землю. За півкварталу від них зупинився і синій автомобіль, два його пасажири невідривно стежили за кожним хлопчиковим кроком.
Ганс теж виліз із машини і зняв з кузова бюст Френсіса Бекона. Обережно тримаючи його під пахвою, він пішов за Бобом до будинку.
Після того, як Боб подзвонив, двері відчинила симпатична веснянкувата дівчинка.
— Ах, ви, звісно, один з Трьох Детективів, — вигукнула вона, і Бобові стало приємно від захоплення, яке він почув у її голосі. — І вам потрібен матусин бюст Октавіана для якоїсь загадкової і страшенно таємної справи, так? Заходьте, будь ласка. Я наледве вмовила матусю не віддавати бюст сусідці — довелось вигадати, що гіпс, з якого зроблено бюст, смертельно радіоактивний і що вам треба терміново його забрати, щоб він нікому не зашкодив.
Усі ці слова вилетіли з неї з такою неймовірною швидкістю, що Боб ледве встиг збагнути їх зміст. Ганс теж розгублено дивився на дівчинку. Але вона вже повела їх за собою в охайний внутрішній дворик з маленьким фонтаном посередині. Бобове серце радісно закалатало: у кутку дворика стояв бюст Октавіана. Боб мусив визнати, що поміж трояндових кущів цей мистецький витвір мав дурнуватий вигляд.