Політ завдовжки в життя
- Автор: Грей Алекс
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Політ завдовжки в життя». Краткое содержание книги:
— Я Вам от що скажу, Антон. Можливо, я для Вас відкрию зараз Америку, але Naf Naf — це дуже відомий бренд французького взуття та одягу. Зараз цей бренд належить французькому концерну VIVARTE, який володіє такими брендами, як Minelli, Caroll, Kookai, і іншими відомими брендами. Так що я думаю, що Ваша дружина придбала собі «недорогі» туфельки за двісті євро, а Ви цього не зацінили. І, скажу я Вам відверто, Ви її не просто цим образили, ви її практично принизили. Для жінки ж що важливо? Три речі. Перша — це шопінг, друга — це всебічне, а ще краще світове визнання успішності покупки, а третє — це заздрість і ненависть подруг. Так що, в наступний раз, коли вона буде в тих туфлях, Ви просто зробіть їй комплімент.
— Ви зараз жартуєте? — здивувався я. — Для того, щоб зробити їй комплімент, я повинен точно знати, що саме в ТИХ туфлях вона знаходиться, а я в її гардеробі взагалі не розбираюся. У мене таке враження, що у неї дві проблеми: нема що вдягнути і нікуди складати.
— Так, це складне завдання, ну, нічого, щось придумаємо.
Ми зайшли в салон літака і сіли на свої місця. До нас одразу пристрибала наша стюардеса і поцікавилася, чи все у нас в порядку і запропонувала забрати мою скрипку в кімнату для бортпровідниць. Сказала, що там вона буде в цілковитій безпеці. Її вишнева уніформа в поєднанні з отруйно-червоними губами вселили в мене повну довіру до неї, і я віддав їй скрипку, пожартувавши, що тепер вона винна нам шампанського, відкинувся на спинку і став чекати чергового зльоту.
Після того, як ми лягли на курс і нам дозволили відстебнути ремені безпеки, до нас тихо підкралася стюардеса і поставила перед нами піднос з шампанським і трьома келихами. Ми з Ніком переглянулись, нічого не розуміючи.
— А це на честь чого? Ми, нібито не замовляли шампанського, хоча, брехати не буду, дуже люб'язно з Вашого боку. — сказав Нік і потягнувся до стюардеси, щоб поцілувати їй руку. Та розпливлася в нереальній посмішці, і, якби вона була Снігуронькою, то розтопилася би прямо тут, на стільки у неї від збентеження запалали щоки.
— Розумієте, — пошепки сказала вона, нахилившись до нас. — У мене сьогодні День народження. Дівчата пити зі мною відмовилися, бояться, кажуть, що на роботі, а я просто мушу відзначити свій День народження. А ви тут, на мій погляд, самі адекватні пасажири.
— А чого Ви в таке свято не взяли вихідний, не залишилися на землі, не пішли відсвяткувати з коханим або з друзями кудись в ресторан? — запитав я.
— Так я ж навпаки, попросилася на цей рейс…
— Сама? Добровільно? — здивувався Нік. — Дивно. Я, наприклад, завжди полюбляю з друзями так відірватись, що на ранок всім буває соромно. А Ви, Антон, як святкуєте свій День народження?
— А я теж не святкую, я намагаюся виїхати кудись подалі від усіх. Не люблю такі свята, не люблю, коли мені співають дифірамби раз на рік, приурочуючи це до Дня мого народження. Та й просто не люблю уваги до себе. Тому, я Вас, Аня, розумію і подтримую. — звернувся я до бортпровідниці. На бейджику у неї було написано «Анюта».
— Прошу пробачення, але я не Аня, а Анюта. — сказала вона чистою українською мовою, чим нас підкорила остаточно. — Так мене називала мама, потім так мене кликав мій коханий чоловік і мені подобається, коли до мене зараз так звертаються. А щодо дня народження… Я ось чула випадково, проходячи повз вас кілька разів по салону, як Ви розповідали якусь цікаву історію. — вона подивилася на мене і посміхнулася. — Так ось, Ви не проти, якщо я Вам розповім свою історію? — І вона присіла на вільне сусіднє з нами крісло.
— Звичайно, ні! — вигукнув Нік і схопив один з трьох келихів. — Тільки спочатку давайте вип'ємо за найпрекраснішу дівчину в цьому літаку! За Анюту! — і одним махом осушив весь келих.