Кохати або помститися
- Автор: Кирик Тетяна
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Остросюжетные любовные романы
Электронная книга - «Кохати або помститися». Краткое содержание книги:
Таїсія виросла в релігійній сім'ї, але через деякі сімейні обставини змушена поїхати у велике місто на пошуки роботи. Її наївність, доброта та готовність завжди прийти на допомогу сподобались бізнесмену та олігарху Ігорю Бжезовському, в якого владні структури відібрали часточку його бізнесу. Бажання помститися усім цим людям та на майбутнє тримати всіх своїх бізнес-партнерів на короткому ланцюжку приводять його до думки, що йому потрібно всього на всього мати на них достойний компромат. Певні обставини зводять Таїсію та Ігоря разом. Таїсія погоджується працювати на чоловіка. Твір показує, як ця їхня співпраця переростає у кохання. Та як головна героїня через своє релігійне минуле страждає від докорів сумління та не може визначитися як їй діяти. А також показує конфлікт у душі головного героя, який не може обрати, що для нього важливіше — його мета чи почуття, що з'являються у стосунках з Таїсією. Весь цей час їм допомагає друг дитинства Ігоря Олександр, який не може обрати на якому ж він боці. Чим же закінчаться їхні стосунки — коханням, чи розбитими серцями?
— Та не до жартів зараз!
— Так кажи!
— Кажу. Тася у лікарні! Лікарі зараз борються за її життя. Струс мозку, переломи руки, двох ребер — це те що я почув. А може і ще щось?
– Її збила машина?
— Ні. Це я винен. Я впросив її прийняти одного свого давнього приятеля. Ми просто хотіли посидіти, поспілкуватися. А мені раптом зателефонували юристи та я помчав у суд. Приятель залишився. А звідки я знав, що він козел, що він такий!
— Що ще за приятель?
— Та сокурсник мій бувший — Денис Палкін. Звідки я знав, що все так піде?
Ігор не дав йому закінчити та почав на нього кричати не своїм голосом: «Ти здурів?! Чого ти в мене не спитав дозволу? Хто тебе просив цього козла туди вести?! Вона, що, хвойда якась?! Захотілась вам баб, йшли б до повій!».
«Але ж ти сам привів мене до неї?!» — здивовано запитав Саня.
«Я так хотів поділитися з тобою, як із другом, найкращим, що в мене було Вона мені не просто якась там дівка!» — нічого не знайшовши на ходу придумав Ігор, щоб не казати справжню причину. Та ще несподівано додав: «Може я люблю її!». Ці слова він промовив чи ні не першій раз, бо ніколи ні про себе, ні в голос не казав цього навіть сам собі. «Вибач! Вибач!» — Олександр й сам вже перейшов на крик. «Що мені твої вибачення?! — Вона житиме?!» — кричав у трубку Ігор. «Та житиме. Але струс мозку, купа переломів. А в неї ще спина була хвора. Може буде калікою?» — невпевнено відповів Олександр. Далі Ігор запитав:
— А внутрішні є якісь ушкодження?
— Та начебто ні. Я ще не бачив лікарів. Вона на операції, потім буде відомо. Ой, бачив би ти її обличчя! Це жах! Я й гадки не мав, що він таке з нею зробить.
— Добре! Покалічив дівку — поверни мені її хоч живою.
— Так. Звісно. Я залишусь у Києві, буду за всім слідкувати.
— Коли все скінчиться, коли щось стане відомо, подзвони мені.
— Добре.
Ігор хотів вже закінчити розмову, але згадав про квартиру й знов схвильованим голосом продовжив її:
— А як там квартира?
— Я розкидав там все, наче це був наліт. А лікарям сказав, що вона наш працівник з благодійного фонду. Напевне й поліції скажу теж саме, що приїхала до столиці відкривати філію, щось таке. Зняла квартиру, а її пограбували та ще й зґвалтували. Я з ними ще не розмовляв.
— Й без адвокатів цього не роби. А так, історія начебто правдива. Добре, що вона в нашому фонді зареєстрована. Будь ласка, будь обережним! Та придивись там за Таїсією.
— Пригляну.
Поговорили. Коли він вийшов на вулицю, щоб запалити, (йому дуже хотілося палити, хоча він вже кинув) то телефон знову задзвонив. Це знов був Ігор. Він запитав:
— Тасю ще не привозили?
— Та ні. Рано.
— Тоді їдь миттю на квартиру, та дістань із спальні, там у шафі була прихована відеокамера. Миттю, будь ласка, миттю!
— Яка ще камера?
— Вона у шафі за великим дзеркалом. Дістань її, поки поліція не поїхала туди. Давай, не питай, а їдь!
Ігор знову кричав на нього по телефону. «От не встиг навіть запалити!» — голосно проказав чоловік й від злості плюнув на землю. Він швидкими кроками підійшов до машини та сів за кермо. Поїхав. Дорогою він міркував про те, що почув. «Навіщо там камера?» — запитував він, й, раптом, здогадався, що це ж і його знімали на цю камеру. Що десь у Ігоря є й на нього таке відео. «Отакий в мене друг! Дякую тобі, мій друже!» — промовляв він до себе та злився все сильніше.