Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
— Можливо, так би воно й було, — промовив тісрок. — Маленькі варварські країни на кшталт цієї звуть себе «вільними» (а це те саме, що «ледачими», «безладними» та «збитковими») та зазвичай ворожі до богів та всіх, кого вони не обділили мудрістю.
— Тоді ж чому ми дозволяємо такій країні, як Нарнія, стільки часу лишатися непідкореною?
— До відома твого, о просвітлений принце, — втрутився великий візир, — до того року, як великий батько твій розпочав своє благодатне та нескінченне правління, землі Нарнії були вкриті снігами та кригою і правила ними непереборна чаклунка.
— То добре мені відомо, о велемовний візире, — була йому відповідь. — Але відомо мені й те, що тепер та непереборна чаклунка мертва. Крига та сніги розтанули без сліду, і ласі землі Нарнії квітучі та родючі.
— Зміни ці, о найобізнаніший із принців, без сумніву, є наслідком могутніх заклять, що їх наклали ті, хто тепер зве себе королями та королевами Нарнії.
— Я, навпаки, схильний вважати, — заперечив Рабадаш, — що виною цьому стала зміна в розташуванні зірок та дія суто природних причин.
— Усе це, — втрутився тісрок, — питання для диспуту поміж вченими мужами. Я ж ніколи не повірю, що такі всеохопні перетворення вкупі з умертвінням старої могутньої чаклунки трапилися без втручання потужної магії. А саме таких речей можна очікувати від мешканців земель, що здебільшого заселені демонами під машкарою розумних звірів та чудовиськ, що є напівлюдьми-напівзвірами. До мене нерідко доходять звіти, що Великий король Нарнії (нехай боги позбавлять його своєї ласки!) має на своєму боці химерного демона, що на вигляд як лев і славиться лихим норовом. Тож напад на Нарнію бачиться мені темною та сумнівною справою, і я не зазіхатиму на шматки більші, аніж зможу проковтнути.
— Блаженне Остраханство, — улесливо промовив візир, знов показавши своє обличчя, — чийого правителя боги обдарували розсудливістю та обачністю. Однак, як уже сказав наш мудрий тісрок, із ким ми не можемо не згодитися, Нарнія і справді є ласим шматком, і вельми прикро тримати руки свої від неї далі. Беззаперечно, обдарованим був той поет, що казав… — цієї миті Ахошта помітив загрозливий порух — то сіпнулася нога принца — і змушений був перерватися.
— Це й справді вельми прикро, — зазначив тісрок глибоким тихим голосом. — Щоранку сонце темніє у мене в очах, та щоночі сон мій бадьорить мене менше саме через те, що я ані на мить не забуваю, що Нарнія й досі вільна.
— О мій батьку! — вигукнув Рабадаш. — А що, коли я знаю, як можете ви прибрати до рук Нарнію і не вдавитися, якщо спроба не вдасться?
— Коли ти й насправді те знаєш, о Рабадаше, — відповів тісрок, — то явив би ти себе найліпшим із моїх синів.
— Тож слухай-но, батьку. Цієї ж ночі, у цю саму годину, я візьму дві сотні коней і перетну із ними пустелю. Жодна жива істота не здогадається, що вам відомо, куди саме я вирушив. На ранок я вже маю досягти воріт замку Анвард, що належить древлянському королю Луну. Ми перебуваємо з ними в мирі, тож вони не чекатимуть нападу, і я захоплю Анвард ще до того, як вони встигнуть оговтатися. Відтак я попрямую шляхом, що лежить за Анвардом, і спущуся вниз, просто до Кейр-Паравелю. Великого короля там не буде — коли я їх покинув, він збирався в похід проти велетнів, що безчинствували на його північних кордонах. Тож, ймовірніше за все, Кейр-Паравель зустріне мене із відчиненою брамою. Я увірвуся туди, захоплю його, і мені залишиться сидіти там і чекати, доки не причалить «Здіймач хвиль» із королевою Сьюзан на борту. Тож варто їй буде ступити на берег, як я спіймаю мою заблукалу пташку, прив’яжу до кульбаки та скакатиму, скакатиму, скакатиму назад до Анварду!
— Та чи не ймовірно, о сину мій, — зауважив тісрок, — що під час захоплення жінки хтось із вас — чи то король Едмунд, чи ти — покладе своє життя?
— Їх буде небагато, — похитав головою Рабадаш. — Я накажу десятьом своїм воїнам роззброїти його і спробую стримати палку жагу до його крові, тож не повинно виникнути жодних приводів, аби розпочалася війна між тобою та Великим королем.
— А що, як «Здіймач хвиль» опиниться в Кейр-Паравелі раніше за тебе?
— Із нинішніми вітрами я вважаю це малоймовірним, о мій батьку!
— І останнє, о винахідливий мій сину, — зазначив тісрок, — ти розповів мені, як здобудеш собі жінку варварів, але забув додати, як це допоможе мені здобути Нарнію.
— О батьку мій, може, це випало з вашої уваги, що, хоч ми з вершниками й проминемо Нарнію, мов стріли, випущені з луків, Анвард лишиться нашим навіки. А коли Анвард стане вашим і ви стоятимете в Нарнії чи не на подвір’ї, гарнізон в Анварді можна непомітно збільшувати, аж доки ви не зберете там величезне військо.