Темна вежа. Темна вежа VII

— А ви називаєте ці землі Емпатикою? — запитала Сюзанна.

Він кліпнув очима й спантеличено позирнув на неї.

— Ні, мем… ніколи не чув, щоб ці краї називали якось інакше, крім як Білі Землі.

Подив був удаваний — Сюзанна в цьому майже не сумнівалася. Старий Джо Коллінз, веселий, як Санта-Клаус, щойно їй збрехав. Розібратися, в чому річ, вона не могла, та продовжити свій допит не встигла — її різко обірвав Роланд.

— Облиш це поки що, добре? Облиш, заради твого батька.

— Так, Роланде, — несміливо промовила вона. — Авжеж.

Роланд, не опускаючи Сюзанну на підлогу, повернувся знову до Джо.

— Гадаю, дев’ять днів у вас похід забере, — чухаючи підборіддя, сказав Джо, — бо дорога може бути слизька, а надто після того, як Білл утрамбовує сніг. Але змусити його, щоб перестав це робити, і думати годі. Він якісь свої накази виконує. Своє програмування, як він каже. — Старий побачив, що Роланд хоче заговорити, й підняв руку. — Ні-ні, я патякаю не тому, що хочу вас розсердити, сер чи сей, не знаю, як вас краще називати. Просто я скучив за товариством. Отож, коли підійдете до краю сніжного царства, то попереду ще буде днів десять-двадцять пішки. Але йти геть не обов’язково, хіба що вам дуже хочеться. Там є ще один ангар «Позитроніки», а в ньому повно різного транспорту на колесах. Ці машинки схожі на гольф-мобілі. Природно, батарейки в них уже давно сіли, але там також є генератор, «Хонда», точнісінько такий, як у мене, і востаннє, коли я там був, він ще працював. Білл старається, щоб усе було на ходу. Якщо зможете зарядити котрийсь із тих автомобільчиків, то заощадите собі час, бо їхати доведеться чотири дні щонайбільше. Я так собі думаю: якщо полічити, скільки забере вся дорога, то дев’ятнадцять днів набереться. А як останній відрізок зможете проїхати на тій дзижчалці… це я їх так називаю — дзижчалки, — бо вони дзижчать, коли їдуть… то днів із десять. Чи, може, одинадцять.