Емілі в пошуках веселки
- Автор: Монтгомери Люси Мод
- Серия: Емілі з Місячного Серпа #3
- Язык: украинский
- Переводчик: Ольга В. Макарова
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Емілі в пошуках веселки». Краткое содержание книги:
Це третя книга трилогії Люсі-Мод Монтгомері Емілі з Місячного Серпа.
— Ні, не за Тедді. Тедді про мене ніколи навіть не думав. Я навіть сумніваюсь, що він взагалі думає про когось, окрім себе. Тедді баран, але він такий пихатий власник, Емілі, такий пихатий власник…
— Ні, ні! — обурено заперечила Емілі. Вона не могла слухати це.
— Добре, ми не сваритимемось через таке. Загалом, яка різниця? Він у будь-якому разі вже пішов з наших життів. Він має намір стати найкращим. У Монреалі його вважають страх яким талановитим. Він стане геніальним портретистом, якщо тільки позбудеться своєї старої звички надавати кожному портрету твого обличчя.
— Нісенітниця. Він не надає…
— Надає. Я спостерігала це безліч разів. Звісно, він це заперечує. Насправді я гадаю, що він робить це несвідомо. Мені здається, це пережиток якихось давніх неусвідомлених емоцій, виражаючись мовою сучасних психологів. Незбагненно. То, як я вже й казала, я маю на меті вийти заміж. Колись, коли мені вже набридне кар’єра. Зараз це звучить кумедно, але колись… Я вийду заміж продумано, так само як ти: щоб у мого обранця було золоте серце і повний срібла гаманець. Хіба ж не кумедно говорити про шлюб із чоловіком, якого ще навіть жодного разу не бачила? Цікаво, що ж він робить цієї самої миті? Голиться? Лається? Побивається через іншу дівчину? Байдуже, він усе одно одружиться зі мною. О, ми будемо такими щасливими! І ми з тобою навідуватимемо одна одну, будемо порівнювати наших дітей. Ти ж назвеш свою першу дівчинку Ільзою, правда, моя люба подруго? І… і яка ж це диявольська штука — бути жінкою, хіба ні, Емілі?
Старий Келлі, продавець бляшанок, який багато років був другом Емілі, також висловив свою думку про близький шлюб. Одне не давало старому Келлі спокою.
— Люба дівчино, чи це правда, що ти збираєшся за Горбаня Пріста?
— Чиста правда, — Емілі знала, що ніщо не змусить старого Келлі перестати називати Діна Горбанем, однак усе одно щоразу здригалася.
Старий Келлі почухав підборіддя.
— Надто ти ще необізнана у мистецтві життя, щоб виходити за когось, а тим паче за Пріста.
— А хіба це не ви всі ці роки дражнили мене через те, що я все не маю сталого залицяльника? — знічено спитала Емілі.
— Любе дівчатко, жарти жартами, але це вже не смішки. Не будь же зараз дурною, це важливо. Спинись на хвильку й поміркуй над цим. Неважко зав’язати міцного вузла, але розв’язати його буде не так просто. Я завжди застерігав тебе від шлюбу з Прістом. Вийшло удвічі безглуздіше, а я мав би запобігти цьому. Я мусив навчити тебе вийти за когось іншого, й біди не було б.
— Дін не такий як інші Прісти, пане Келлі. Я буду щасливою з ним.
Старий Келлі недовірливо похитав рудувато-сивою головою.
— Тоді ти станеш першою Прістівською жінкою після старої пані з Садиби. Але їй до вподоби були щоденні сутички. Тебе ж вони вб’ють.
— Ми з Діном не плануємо сутичок. Принаймні, не щодня, — Емілі ця розмова навіть трохи веселила. Похмурі прогнози старого Келлі не турбували її. Вона відчувала якесь пустотливе задоволення від того, що під’юджувала його.
— Не в тому випадку, якщо ти дозволиш йому вирішувати. А якщо не дозволиш, він лютуватиме. Усі Прісти завжди лютують, якщо не можуть чогось отримати. І він буде таким ревнивим, що ти ніколи не наважишся заговорити з іншим чоловіком. О, Прісти повністю підкорюють собі своїх дружин. Старий Аарон Пріст змушував свою дружину ставати на коліна, коли в неї було бодай крихітне прохання. Мій батько сам бачив це на власні очі.
— Пане Келлі, ви справді гадаєте, буцім котрийсь чоловік може змусити мене до такого?
Старий Келлі блимнув очима з досади на себе.
— Коліна Мурреївни справді трохи затверді для такого, — визнав він. — Але є й інші можливі ситуації. Чи відомо тобі, що його дядько Джим замість говорити завжди бурчав, а коли його дружина заперечувала йому, він казав їй: «Ти дурепа»?
— Але, можливо, вона справді була дурепою, пане Келлі.
— Можливо. Але хіба слід так казати? Я лише розповідаю тобі, щоб ти поміркувала над цим. А його батько, лютуючи на свою дружину, кидав у неї тарілки. І це чиста правда. Хоч старий диявол і каявся, коли знову був у гарному гуморі.
— Такі речі трапляються в кожному роді, — відказала Емілі. — А якщо щось подібне станеться і з нами, я впораюся з цим.
— Любе дівчатко, можуть скоїтись і страшніші речі, аніж кинута в тебе таріль або дві. З ними ти можеш упоратися. Але існують речі, з якими ти не зможеш дати раду., скажи мені, чи знаєш ти, — старий Келлі зловісно понизив голос, — що кажуть Прісти, втомившись від шлюбу з уже виснаженою жінкою?