Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи
- Автор: Адо Пьер
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Новий Акрополь
- ISBN: 978-966-97200-5-4
- Переводчик: Оксана Йосипенко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи». Краткое содержание книги:
Книга є рідкісним для нашого часу прикладом синтезу філософського, наукового та мистецького підходів і, у цій якості, буде цікавою широкому інтелектуальному загалу.
Повернемося до Порфирія. Цитуючи афоризм Геракліта «Природа любить приховуватися», він не тільки хотів показати, що дискурс про Природу має бути міфічним, він хотів також виправдати, всупереч християнству, яке набирало силу, традиційний політеїзм та всю античну цивілізацію з її храмами, статуями, трагедіями, поемами тощо.
Якщо безтілесні й божественні сили, які складають Природу, приховуються у видимих формах, вони так само приховуються у церемоніях традиційних культів та містеріях. Порфирій, між іншим, вдало показав зв’язок між таємничим характером релігійних церемоній та потаємністю, властивою демонам. Природа приховується, адже божественні та демонічні душі, які складають Природу, потребують тіл і, таким чином, повинні пізнаватися, насамперед, у міфічний спосіб. Демони так само люблять приховуватися, і символізм релігійних церемоній відповідає цій їхній властивості:
Демони, які керують Природою, розкривають нам свої здібності, уві сні чи наяву, за допомогою певних фіктивних видимостей, використовуючи невизначені пророцтва, позначаючи одні речі іншими, змушуючи являтися те, що не має форми, завдяки схожості з наділеним формою, а інші речі — за допомогою образів, які їм відповідають, усіх процедур, з яких складаються священні церемонії та містичні драми у місцях ініціації, драми, які діють на душі посвячуваних саме своєю таємничістю та непізнаваністю[210].
У Ямвліха демони постають як ревниві стражі таємниць природи, таємниць, прихованих у невисловлюваних містеріях, наприклад Ізіди та Абідоса[211], адже у цих містеріях, каже він, йдеться передусім про організацію всесвіту:
Земним демонам нестерпно чути, що те, що зберігає всесвіт (тобто той факт, що невимовні речі завжди залишаються прихованими та що ніколи невисловлювана сутність богів не належатиме висловлюваному), може стати іншим чи бути розголошеним[212].
«Те, що зберігає всесвіт» означає, що таємниця природи не повинна бути розкрита. Ось чому в магії можна тероризувати демонів та змушувати їх підкорятися, висловлюючи погрози, наприклад, розкрити таємниці Ізіди або розголосити таємницю Абідоса[213].
2. Апологія язичництва та толерантність: Фемістій та Сіммах
Отже афоризм Геракліта використовується для апології язичництва. Ця апологія, між іншим, є двозначною. З одного боку, вона прагне захистити культ богів в успадкованій формі. З іншого боку, вона вбачає у цьому приховуванні богів у живих формах, міфах та ритуалах хитрість Природи, яка потурає людським почуттям красивими чуттєвими формами та чарівними міфічними історіями. Культ богів, як і сама Природа, є, безперечно, частиною всесвітнього порядку, хоча й, з погляду філософа, нижчого рівня. Повністю підкоряючись звичаям громади, філософ вважає за краще бути жерцем вищого Бога, якому не ставлять статуй та про якого не розповідають міфів[214].
Через півстоліття після Порфирія язичник та філософ-платонік Фемістій також цитує афоризм Геракліта для того, щоб виправдати язичництво. Примітно, що він робить це у промові, проголошеній у Константинополі 1 січня 364 року з нагоди консулату імператора Йовіана, який був християнином[215]. Він використовує цю нагоду для прославлення релігійної толерантності. Він вправно хвалить імператора за повагу до закону Божого, який надає душі кожного привілей обирати свій шлях побожності[216]. Хіба не казав Гомер «Іншому з вічних богів свою кожен жертву приносив»[217]? Та продовжує:
210
Прокл, Коментар на Державу; Kroll, T. І, S. 107; Festugière, T. III, р. 50. Як демонструє Фестюж’єр (Festugiere, р. 49, n. 3), йдеться про Порфирія.
211
Таємницю Абідоса коментує Е. де Пляс (див. посилання у наступній примітці, р. 186, n.2). Згідно з давніми єгипетськими традиціями саме в Абідосі, місті у Верхньому Єгипті було поховане тіло Озіріса.
212
Ямвліх, Єгипетські містерії, VI, 7 / переклад Е. де Пляса зі змінами (Jamblique, Les mystères d’Egypte / Ed. et trad. E. de Places, Paris, 1966, p. 248, 11 ss).
213
Див.: Cremer F.W. Die chaldaischen Orakel und Jamblich De mysteriis, S. 13, n. 49. Кремер вважає, що такі уявлення виникли під впливом «Халдейських пророцтв».
214
Порфирій, Про утримання, II, 49.
215
Переклад найбільшої частини промови можна знайти у Ж. Даґрона: Dagron G. L'Empire romain d’Occident au IV siècle et les traditions politiques de l'hellenisme. Le temoinage de Thémistios // Travaux et Mémoires. Centre des recherches d’histoire et civilisation byzantines. — Paris, 1968. — T. 3. — P. 168—172 (p. 170).
216
Фемістій, Йовіану з нагоди його консулату, 69, b 3 / Hrsg. Dindorf, 1832, S. 82, 10. Див., також, Промову про релігію, там само, 159 b, S. 194.
217
Гомер, Іліада, II, 400 / Пер. Б. Тена.