Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

Тут виникає нова деталь: боги, які відповідають різним силам природи, хочуть бути знаними та вшанованими відповідно до почесного традиційного культу громади. Це означає, з одного боку, що філософи повинні говорити про природу зберігаючи імена богів, які традиційно пов’язані з певними елементами та силами природи. З іншого боку, відмовитись від традиційних культів, як це роблять християни, означає позбавити себе можливості пізнати Природу. Традиційна релігія — це образна фізика, представлена народам у міфах та статуях богів, міфічна фізика, явлена богами людству на самому його світанку, сенс якої розуміють лише мудреці шляхом алегоричної екзегези.

Подібна ідея на перший погляд видається абсолютно помилковою. Який зв’язок може існувати між елліністичними релігійними культами та пізнанням Природи? Як можна вважати, що це та сама Природа приховується у живих формах, статуях богів та релігійних ритуалах? Водночас міркуючи, що різні релігії надавали богам людські, тваринні чи рослинні форми, античний філософ має усі підстави порушити питання, чи не проявляється у чуттєвих формах природи або ж у статуях богів одна і та сама безтілесна сила. Втім, модерні натуралісти наполягають на показовому характері живих форм та на існуванні ритуалів і церемоній у тваринному царстві. Те, що можна було б вважати конвенційним, штучним, умовним, довільним — ритуали, міфи, вимисли, мистецтво, поезію, релігію, — чи не може все це бути вже вписаним у процес походження природних живих форм та у їхню поведінку? Творча уява людини продовжила би, у такий спосіб, природну здатність створення форм.