Божий світильник. Куля для боса
- Автор: Куин (Квин) Эллери, Стаут Рекс
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Божий світильник. Куля для боса». Краткое содержание книги:
— Причиніть двері! — наказав Еллері.
Детективи мовчки розійшлися по кімнаті. Еліс, напружено дивлячись зляканими очима на Райнака, непевно підійшла до стільця й сіла. Різко стукнула віконна рама. Один з детективів кинувся туди, де щойно стояв Кейт, але той уже швидко, мов дикий олень, мчав по снігу до лісу.
— Не дайте йому втекти! — крикнув Еллері.
Три детективи, тримаючи напоготові зброю, зникли вслід за велетом у вікні. Знадвору долинули постріли.
Еллері підійшов до каміна й простяг над вогнем руки.
Райнак повільно, дуже повільно сів у крісло. Торн теж опустирся на стілець і обхопив руками голову.
Еллері відвернувся від каміна й сказав до офіцера поліції:
— Я розповів вам цілком досить, аби ви зрозуміли, що сталося тут після нашого приїзду.
Кремезний чоловік в уніформі коротко кивнув головою.
— Учора ввечері,— по-змовницькому підморгнув Торгові Еллері,— я казав вам, що вперше в своїй кар’єрі вдячніш за допомогу... А вам усім, хто причетний до цього незвичайного злочину, теж можу сказати, що коли б не було на небі Бога, ваша змова відібрати спадщину в Еліс Мейх’ю увінчалася б успіхом.
— Ви мене розчарували,— озвався товстун із свого глибокого крісла.
— Мені це дуже прикро. — Еллері з усмішкою глянув на пього.— Дозвольте дати вам, скептику, пояснення. Коли кілька днів тому містер Торн, міс Мейх’ю і я приїхали сюди, було вже надвечір. Нагорі, в кімнаті, яку ви так дбайливо для мене приготували, я виглянув у вікно. Заходило, сонце. Нічого особливого в тому не було. Захід сонця, звичайний собі захід - сонця. Повсякденне явище, що цікавить лише поетів, метеорологів та астрономів. Але цього разу сонце вперше мало істотне значення для того, хто прагнув дійти до суті... Воно розганяло темряву й було воістину... Божим світильником.
Бачте, моя кімната й кімната міс Мейх’ю виходили вікнами в різні боки. Якщо я із свого вікна бачив захід сонця, значить, воно виходило на захід, а вікно кімнати міс Еліс, природно — на схід. Поки що все гаразд. Того вечора ми поговорили й розійшлися. Другого ранку я прокинувсь о сьомій, коли сонце тільки-тільки зійшло. І що ж я побачив? У моє вікно світило сонце!
У каміні засичали дрова. Кремезний офіцер у синій уніформі неспокійно засовався на стільці.
— Розумієте,— вів далі Еллері, — з вікна своєї кімнати я бачив і захід і схід сонця.
Райнак похмуро подивився на Еллері. Його товсті щоки знову порожевіли. Рухом, схожим на привітання, він підніс до рота склянку й випив її до дна.
Еллері розповідав далі:
— Я не відразу збагнув, яке важливе значення має це загадкове явище. Але згодом, повернувшись до нього у думці, я невиразно відчув, що доля, космос чи Бог — називайте це як завгодно — дають мені нагоду зрозуміти,
давалося б, незбагненний феномен Чорного дому, який ночі зник з лиця землі.
— О Боже! — простогнав Торн.
— Але я ще не був до кінця певний. Щоб дійти оста-очного висновку, мені потрібен був від небес ще один доказ. А тому, Оскільки падав сніг і сонце не могло
пробитися крізь густу завісу, я чекав. Я чекав, поки перестане сніг і знову засяє сонце.— Він зітхнув.— І коли воно нарешті засяяло, в мене не залишилося жодного сумніву. Сонце світило у вікно міс Мейх’ю. Того дня, коли ми приїхали, це вікно виходило на схід, але тепер я був у кімнаті міс Мейх’ю майже надвечір. А сонце заходило.
— Боже мій! — знову вихопилось у Торна. Нічого ін-шого він, здавалося, сказати не міг.
— Отже, її кімната виходила на захід. Як вона могла виходити на захід, коли в день нашого приїзду виходила на схід? Зупинилося сонце? Перевернувся світ? Чи було якесь інше пояснення — таке, що своєю простотою вражало уяву?
— Квіне,— почав був Торн,— та це ж...
— Зачекайте,— зупинив його Еллері.— Дайте мені закінчити. Єдиний логічний висновок, що не суперечив законам природи, був такий: хоча будинок і кімнати, де ми жили, здавалися тими самими, які ми побачили в день приїзду, це був не той будинок і не ті кімнати. Якщо, звісно, ця міцна споруда разом з фундаментом не була повернута на сто вісімдесят градусів, мов дитяча іграшка на паличці. Але така думка — абсурд. Отже, це був інший будинок. Він був схожий на перший як знадвору так і всередині, у ньому були такі самі меблі, килими, прикраси, але... це був не той самий будинок. Це був інший будинок, схожий на перший у всіх деталях, крім однієї: його положення щодо сонця.
Знадвору долинули приглушені вітром голоси детективів. Наздогнати Кейта їм не пощастило. Місяць кидав па землю холодне світло.