Божий світильник. Куля для боса
- Автор: Куин (Квин) Эллери, Стаут Рекс
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Божий світильник. Куля для боса». Краткое содержание книги:
Але десь по обіді він, кілька годин невдало поекспе-риментувавши, раптом натрапив на маленький дротик, що здався йому не на місці. Дротик просто звисав, мов непотрібна річ. Логіка підказувала, що він має бути до чогось приєднаний. Еллері спробував це зробити, і йому пощастило.
Коли він увімкнув запалювання, запустив стартер і почув, як холодний двигун ожив, світло, що падало від дверей, заступила чиясь тінь. Еллері вимкнув запалювання і швидко обернувся. У дверях стояв, широко розставивши ноги, Кейт. Його темна постать чітко вимальовувалась па тлі білого снігу. В обох руках він тримав по каністрі.
— Моє шанування! — озвався Еллері.— Бачу, ви знову прибрали людської подоби, Кейте. Вийшли в цей світ прогулятись? З вами це трапляється не часто.
— Збираєтесь кудись їхати? — спокійно запитав Кейт.
— Звичайно. А ви що, маєте намір мені перешкодити?
— Це залежатиме від того, куди ви зібралися.
— О, ви погрожуєте! Гаразд, а якщо я вам скажу куди?
— Кажіть що завгодно, але поки я не знатиму, куди ви зібралися, ви залишитесь тут.
— Мені подобається така відвертість,— усміхнувся Еллері.— Я задовольню вашу цікавість. Ми з Ториом збираємось відвезти міс Мейх’го до міста.
— В такому разі все гаразд.— На Кейтовому обличчі було видно сліди тривоги і втоми. Він поставив каністри на цементну підлогу гаража.— Можете взяти. Це бензин.
— Бензин? Де ви його дістали, чорт забирай?
— Вважайте, що знайшов у давній індійській гробниці,— відповів Кейт.
— Чудово!
— Бачу, ви полагодили Торнів автомобіль. Даремно гаяли час. Це міг би зробити я.
— Чому ж не зробили?
— Мене ніхто не просив.
Велет повернувся й пішов. Еллері замислено посидів трохи в машині, потім вийшов, перелив бензин із каністр у бак, знову сів у машину, запустив двигун і, залишивши його воркотіти, мов великого кота, рушив до будинку.
Еліс була в своїй кімнаті. Вона стояла, накинувши на плечі пальто, біля вікна. Обернувшись на його стук, дівчина запитала:
— Містере Квін, ви завели машину містера Торна?
— Так, нарешті завів,— усміхнувся Еллері.— Ви готові?
— О, звичайно! Від самої думки, що ми кінець кінцем поїдемо звідси, мені стало краще. Гадаєте, ми проїдемо? Я бачила, містер Кейт ніс каністри. Він дав вам бензину? Як це мило з його боку! Я ніколи не вірила, що такий приємний юнак...
Еліс почервоніла. Вперше за ці дпі погляд її став весе-' лішим, а голос не таким хрипким.
— Долати замети буде важко, але в Торнової машини є ланцюги для коліс, та й двигун потужний...
Еллері раптом замовк і втупив здивований погляд у потертий килим під ногами.
— Що таке, містере Квін?
— Що таке? — Еллері підвів очі й глибоко зітхнув.— Нічого Особливого. Бог на небі, і в світі все гаразд!
Еліс і собі глянула на килим.
— О, сонце! — радісно вигукнула вона й повернулася до вікна.— Містере Квін,- сніг нарешті вщух. Заходить сонце.
— Давно б так,— жваво відказав Еллері.— Одягайтеся, будь ласка!
Він підхопив її валізи й стрімко, аж задвигтіла стара підлога,., подався через коридор до своєї кімнати, що була навпроти кімнати Еліс. Потім заходився, насвистуючи, складати в саквояж свої речі.
* * *
У вітальні, як завжди буває перед від’їздом, стояв гамір. Складалося враження, що це звичайна родина- у звичайних обставинах. Еліс була весела, мовби й не залишала багатства, яке можна знайти будь-якої хвилини. Вона поклала сумочку на камін поруч із материним портретом, поправила капелюшок, обняла місіс Райнак, цмокнула в суху щоку місіс Фелл і, ніби вибачаючись, ніяково
всміхнулася до доктора Райнака. Потім знову підійшла до каміна, взяла сумочку, затримала довгий погляд на Кейтовому обличчі й, наче тікаючи від нечистої сили, поспішила з будинку.
Торн уже сидів у машині. Його обличчя світилося такою щирою радістю, немов йому в останню хвилину скасували смертний вирок. Дивлячись на, призахідне сонце, він щасливо всміхався.
Еллері неквапно йшов слідом за Еліс. Речі були вже в машині. Він сів за кермо, запустив двигун і зняв ручне гальмо.
Товстун, стоячи в дверях будинку, давав поради:
— Дорогу ви знаете, правда ж? У кінці проїзду повернете праворуч і поїдете прямо. Ви не заблукаєте. На шосе будете десь через...
Останні його слова потонули в гуркоті двигуна. Еллері помахав рукою. Еліс сиділа на задньому сидінні Поруч із Торном, крутилася і весь час майже істерично сміялась. Торн мовчки всміхався, дивлячись у потилицю Еллері.
Квін вивів машину на дорогу й повернув праворуч. Темніло. їхали повільно. Велика машина, незважаючи на ланцюги на колесах, раз у раз буксувала. Невдовзі Еллері ввімкнув потужні фари. Він зосереджено стежив за дорогою. Всі мовчали.