МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
-Так, - Людмила приречено кивнула.
-А донька, дивлячись на вас, тримає себе пристойно. Тобто, природа, молодість, гормони - нормально, але ж не з ким попало.
-І то слава Богу.
-Згодна, - господиня дому, мати зразкового сімейства, виглядала задоволеною з себе. - Але ж вона бачить, як ви мучаєтеся. Самотність, нервозність, втома. Жінка ви молода. Ну і, само собою, Оксана ваша мислить традиційно і просто: вона так жити не хоче, їй потрібен чоловік, тим більше - дитина, не годиться в шістнадцять років, невизначені стосунки. Я читала, підлітки болісно переживають отакі моменти.
-До чого ви ведете? - Людмилу почала досить конкретно втомлювати Тамара Григорівна Шумейко.
-Сказати? Оксані навряд чи потрібен Ігор як той, з ким вона буде жити довго і щасливо. Хоча, - знову палець-сосиска націлився в стелю, - я зовсім не проти такої пари. Ви розумна жінка, ну а проблеми - в кого нема? Ви ж тепер знаєте корінь, так би мовити, зла. Напевне, Людо, з вами не так часто говорять відверто, вірно? І доньці, а особливо - вам наш син необхідний як батько дитини. Скільки там у Оксани? Наче зовсім трошки? То може будемо дорослими і вживемо заходів? Розумієте, про що я? Чоловік - юрист, прекрасні знайомства, лікарі, все за наш рахунок... А? Це, звичайно, якщо діти справді не хочуть бути разом. З Ігорьочком ми ще разок поговоримо, серйозно, як із дорослим. В такому разі - дай Боже молодим щастя-здоров`я, многая і благая, в нас є друг - директор плавучого ресторану...
-Не треба, - Людмила перервала словесний потік.
-Чого не треба?
-Плавучого ресторану. Зима в цьому році серйозна, Дніпро замерзло, холодно на воді. Для чого плавучий ресторан, коли він не плаває?
Господиня схилила голову на бік, зацікавлено і одночасно нерозуміюче дивлячись на гостю.
-Нічого взагалі не треба, - Людмила підвелася. - Хіба з сином поговоріть, нормально, по-дорослому.
Більше жінки не сказали одна одній жодного слова. Людмила одягнулася, взулася, відчуваючи на собі погляд Тамари. А Тамара, випустивши дивну гостю і зачинивши двері на два замки, покрутила пальцем біля скроні. Їй не зовсім було ясно, чого приперлася ця баба, і ще більше цікавило, як вона у свої тридцять три - вона, наводячи довідки, дізналася навіть точний вік, маленьке місто Київ, дарма що мільйони живуть, а село селом, такі знайомства перетинаються - здуріти можна! - зберігає таку фігуру, тримає себе нічогенько, а живе сама, без мужика. Вона ж все знає, читала: секс впливає на фігуру, поліпшує психічну рівновагу, позитивно впливає на нервову систему. Спочатку чоловік опирався її несподіваному натиску, потім змирився, так і треба, даремно в розумних книжках писати не будуть... Нещасна баба ця Людка. Дурна і нещасна. От прийшла - не знає, чого хоче. Тю.
Тамара критично погладила себе по боках. Нервова система - чудово, з психікою теж все тьфу-тьфу-тьфу, а от живої ваги чомусь не меншає. Може, треба очищати організм частіше і чоловіка раніше в ліжко заганяти... Старається, бідолаха, знає - для організму корисно. До речі, про організм: чоловічий підгодовується м`ясом, від нього стає сильнішим. Ось в чому біда: Микола їсть недостатньо м`ясного. У холодильнику своєї долі чекав свіжий свинячий биточок, чоловік прийде скоро, Тамара посунула на кухню. Інші проблеми відійшли на задній план, голова її тепер забита оздоровленням чоловічих організмів.
Склади розмістилися на самому дальньому краю базару. Не так давно під них пристосовувалися різнокаліберні халабудки, перероблені з старих кіосків, списаних контейнерів, дехто навіть примудрився мостити тут залізничні вагончики чи кузови від автофургонів, що вже відслужили своє. Таким мотлохом приторговували на різних звалищах, у відстойниках та тупиках. Торгівцям дрібним оптом цього цілком вистачало, але неохайний "шанхай" - журналісти колись писали про "Універсум" багато, коли ще порядку тут не навели, і фотограф увіковічив старі склади, підписавши знимку "український шанхай" - не так давно знесли. До речі, теж не обійшлося без уваги всюдисущої преси. Вже більше року тут стояли стандартні та зовні охайні компактні пронумеровані павільйони, оренда для постійних торгівців коштувала відносно дешево, бо вони охоронялися разом з територією ринку, начальник охорони навіть встановив тут спеціальний пост.
Смикнувши за ручку залізні двері з написом "ВЕКТОР. Ваша апаратура з наших складів. Ціни оптові", Карась переконався, що вони зачинені з середини, і грюкнув кулаком по залізу. Почулося шарудіння, клацнув замок і з напівпрочинених дверей висунулася голова.