Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классическая проза » Рукопис, знайдений у Сараґосі
Рукопис, знайдений у Сараґосі - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Рукопис, знайдений у Сараґосі

Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:

«Рукопис, знайдений у Сараґосі» — один з найхимерніших романів світової літератури, справжній шедевр, який підштовхує до щораз нових прочитань та інтерпретацій. За своєю структурою він нагадує китайську шкатулку, відкриваючи яку, ми в найнесподіваніших місцях виявляємо нові, менші шкатулки, а в них — знову нові, і так мало не до безконечності. За багатством змісту йому важко знайти аналоги в світовій літературі. Це захоплююче читання найвищого ґатунку, яке дарує читачам багато інтелектуальних насолод і безліч емоцій у пошуку ключів до таємниць і розв’язання несамовитих загадок. Роман цей можна читати як філософський твір, як містичний роман, як роман жахів, як гру з літературними традиціями, згідно з засадами літератури Просвітництва чи згідно з засадами карт таро. Знайдемо тут і фантастичні мотиви і елементи пригодницького та шахрайського романів, екскурси в теологію, філософію, геометрію і т. д. Сицилійські бандити, пірати, контрабандисти, монахи, рицарі, вчені, купці, жебраки, арабські шейхи, дипломати, солдати, єгипетські жерці, кабалісти, підвладні їм духи, перевертні, нарешті сам диявол стають героями численних розповідей, відчутно приправлених еротикою. Отож, відкрийте для себе химерний, фантастичний, барвистий світ роману Яна Потоцького.
1 ... 265 266 267 268 269 270 271 272 273 ... 279
Перейти на страницу:

Я повернувся в Мадрид і був представлений королю, який прийняв мене надзвичайно милостиво. Я купив значні володіння в Кастилії, дістав титул графа де Пенья Флорида й увійшов до прошарку найзначніших кастильських титуладос. З моїми багатствами мої заслуги також набрали більшого значення. На тридцять шостому році життя я став генералом.

1760 року мені було довірено командування ескадрою і доручено укласти мир з берберійськими країнами. Передовсім я поплив до Тунісу, сподіваючись, що матиму там найменші труднощі й що приклад цієї держави потягне за собою інших. Кинувши якір у гавані поблизу міста, я вислав офіцера повідомити про своє прибуття. В місті вже про це знали, і вся затока Ґолетта була заповнена прикрашеними човнами, які мали мене з моїм почтом перевезти до Туніса.

Наступного дня я був представлений дею. Це був двадцятирічний юнак прегарної зовнішності. Прийняли мене з усіма почестями, а на вечір я отримав запрошення до замку, що називався Мануба. Мене відвели до відлеглої садової альтанки, а двері за мною замкнули на ключ. Відчинилися потаємні дверцята. Увійшов дей, приклякнув на одне коліно й поцілував мені руку.

Рипнули другі дверцята, і я побачив, як увійшли три огорнуті накривалами жінки. Вони відкинули накривала; я побачив Еміну й Зібельду. Остання вела за руку молоду дівчину, мою доньку. Еміна була матір’ю молодого дея. Я не буду описувати, якою мірою прокинулося в мені почуття батьківської прив’язаності. Проте радість моя була затьмарена думкою, що мої діти визнають віру, ворожу моїй. Я не приховував цього болісного почуття.

Дей визнав мені, що він сильно прив’язаний до своєї релігії, зате його сестра, Фатима, вихована невільницею-іспанкою, в глибині душі є християнкою. Ми вирішили, що моя донька переїде до Іспанії, прийме там хрещення й стане моєю спадкоємицею.

Усе це здійснилося протягом року. Король став хрещеним батьком Фатими й надав їй титул герцоґині Орану. Наступного року вона вийшла заміж за найстаршого сина Веласкеса й Ребеки, на два роки молодшого за неї.

Я заповів їй весь свій маєток, підтвердивши, що не маю близьких родичів по чоловічій лінії і що молода мавританка, споріднена зі мною через Ґомелесів, є моєю єдиною спадкоємницею. Хоча я був ще молодим і в силі віку, але подумував про місце, яке б дозволило мені відчути радість відпочинку. Посада намісника Сараґоси була вільною, я попросив її і отримав.

Подякувавши його королівській величності й попрощавшись, я подався до братів Моро й попросив віддати мені запечатаний сувій, який передав їм на зберігання двадцять п’ять років тому. Це був щоденник шістдесяти шести перших днів мого перебування в Іспанії.

Я власноруч переписав його й закрив у залізній шкатулці, де його колись знайдуть мої спадкоємці.

Додаток

Продовження історії ватажка циган з дня сорок сьомого згідно з версією Авадоро [58]

Кавалер Толедо, позбувшись думки про таємничу з’яву, мріяв уже тільки про зустріч з сеньйорою Ускаріс. Тож ми спішно повернулися до Мадрида. Малий жебрак, якого я заміняв біля Суареса, приїхав разом з нами; я тут же послав його до нещасного хворого. Кавалера я провів додому й віддав до рук слуг, які привітали його з великою радістю, а сам побіг на паперть святого Роха, де зібрав розпорошену ватагу. Від перекупки, постійної нашої постачальниці, ми принесли ковбасок і каштанів і весело бенкетували, раді, що знову всі разом. Не встиг закінчитися наш скромний бенкет, як якийсь сеньйор зупинився коло нас і почав уважно до нас приглядатися, наче вагаючись, до кого з нас має звернутися. Я не перший раз бачив його: він майже щодня прогулювався по нашій вулиці з виразом слухняної догідливості на обличчі. Я подумав що це, мабуть, Бускерос; підійшов до нього й запитав, чи не він є тим спритним і кмітливим приятелем, порадам якого Лопес Суарес так багато завдячує.

— Так, це я, — відповів він, — і мені, без сумніву, вдалося б щасливо влаштувати його шлюб, якби я через темряву й грозу не переплутав дім кавалера Толедо з домом банкіра Моро. Але не робімо поспішних висновків, герцоґ Санта-Маура ще не став чоловіком прекрасної Інеси й ніколи ним не буде — або я не дон Роке. Я затримався тут, мій юний друже, щоб вибрати з-поміж вас кмітливого хлопця, який би зміг виконати мої доручення; а раз ти знаєш історію Суареса, то візьму тебе. Подякуй небу, що для тебе в цей спосіб відкривається шлях чудових можливостей. Спершу твої завдання здадуться тобі не дуже привабливими, бо я не обіцяю тобі жодної винагороди й не дам відповідного одягу, а щодо твого утримання, то ці справи настільки байдужі мені, що займаючись ними, я вважав би, що глумлюся над Провидінням, яке однаково дбає і про пуцьвірінків крука, і про королівське потомство орлів.

вернуться

58

Відповідно до версії, опублікованої в паризькому виданні 1813 року

1 ... 265 266 267 268 269 270 271 272 273 ... 279
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)