Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Абдон був батьком Мехрітала й дідом Азаеля, за часів якого Біллях, останній законодавець жителів печер, убив Сефі.
Одного дня шейх Біллях наказав прикликати Азаеля й сказав йому так:
— Ти знаєш, що я убив Сефі. Пророк призначив йому цю смерть, бажаючи повернути халіфат родові Алі. Тому я утворив союз, що складається з чотирьох родин: Єзидів у Лівані, Халилів у Єгипті й Бен-Азарів у Африці. Старійшини трьох названих родин прирікають за себе й своїх нащадків, що кожні три роки присилатимуть по черзі в наші печери чоловіка відважного, мудрого, який знає світ, обачливого й навіть хитрого. Його обов’язком буде нагляд за тим, чи все в печерах перебуває в належному порядку, а в разі порушення приписів він матиме право убити шейха, шістьох старійшин родів, одне слово, усіх, хто виявиться винним. У нагороду за свою службу він дістане сімдесят тисяч злитків чистого золота, тобто, якщо рахувати по-вашому, сто тисяч цехінів.
— Могутній шейху, — відповів Азаель, — ти назвав тільки три родини, а яка буде четвертою?
— Твоя, — відповів Біллях, — і ти отримуватимеш за це щорічно тридцять тисяч злитків золота, однак мусиш займатися підтримуванням зв’язків, писанням листів і навіть увійти до складу управителів підземелля. А якби ти припустився в чомусь якихось порушень, то одна з трьох родин зобов’язана одразу ж тебе вбити.
Азаель хотів подумати, але в ньому взяла гору жага золота, тому він прийняв зобов’язання за себе й за своїх нащадків. Азаель був батьком Герсома. Три втаємничені родини кожні три роки діставали сімдесят тисяч злитків золота. Герсом був батьком Мамуна, тобто моїм. Вірний зобов’язанням мого діда, я вірно служив володарям підземелля й навіть після епідемії виплатив зі своїх власних збережень Бен-Азарам належні їм сімдесят тисяч золотих злитків. Зараз я прийшов привітати тебе й завірити в моїй незмінній вірності.
— Шановний Мамуне, — сказав я, — змилуйся наді мною! У мене вже є в грудях дві кулі, і я зовсім не придатний бути ані шейхом, ані махді.
— Що стосується махді, — відповів Мамун, — то будь спокійний, ніхто вже про нього не думає; однак ти не можеш відмовитися від прийняття посади й звання шейха, якщо не хочеш, щоб через три тижні ти й твоя донька були вбиті халілами.
— Моя донька? — здивовано вигукнув я.
— Саме так, — сказав Мамун, — та сама, яку тобі народила ворожка.
Нас покликали вечеряти, і шейх перервав свою розповідь.
День шістдесят шостий
Ще один день я провів у копальні, а увечері шейх, зваживши на мої прохання, розповідав далі так:
Вибору не було, тож ми розпочали з Мамуном давню діяльність Кассар-Ґомелесу, відновили стосунки з Африкою і з найважливішими іспанськими родинами. Шість мавританських родин оселилися в печерах, але африканським Ґомелесам погано велося, діти чоловічої статі помирали або народжувалися розумово неповноцінними. Я сам від дванадцяти моїх дружин мав тільки двох синів, які обидва померли. Мамун умовив мене не нехтувати християнськими Ґомелесами й навіть тими, які походять від нас по жіночій лінії і можуть перейти у віру Пророка.
У цей спосіб Веласкес мав право поріднитися з нами; йому в дружини я призначив свою дочку, ту саму Ребеку, яку ти бачив у циганському таборі. Вона виховувалась у Мамуна, він навчав її різним наукам і кабалістичним формулам.
Після смерті Мамуна замок Уседи перейшов у спадок його синові; саме з ним ми детально продумали, як тебе зустріти; ми сподівалися, що ти перейдеш у магометанську віру або принаймні станеш батьком, і в цьому останньому відношенні наші надії здійснилися. Буде вважатися, що діти, яких твої кузини носять у своїх лонах, походять від найчистішої крові Ґомелесів. Ти повинен був приїхати до Іспанії. Дон Енріке де Са, правитель Кадикса, належить до втаємничених, і саме він порадив тобі Лопеса й Москіто, які покинули тебе біля джерела Алькорнокес. Попри це ти хоробро поїхав далі, аж до Вента-Кемади, де зустрів своїх родичок; однак, випивши снодійний напій, ти прокинувся під шибеницею братів Зото. Звідти добрався до моєї келії, де знайшов страшного безумця Пачеко, який насправді є всього лиш біскайським акробатом. Бідолаха вибив собі одне око, виконуючи небезпечний стрибок, і звернувся, як каліка, до нашого милосердя. Я гадав, що його сумна історія справить на тебе якесь враження, і ти зрадиш таємницю, яку прирік своїм кузинам зберегти, але ти залишився вірним слову честі. Наступного дня ми піддали тебе значно жахливішому випробуванню; фальшива інквізиція загрожувала тобі найстрашнішими тортурами, але не змогла похитнути твою мужність.