Рукопис, знайдений у Сараґосі

— Хлопче, — сказав він, — тебе відшмагають різками, якщо ти негайно не скажеш, звідки ти й хто тобі дав пакунок, який ти приніс.

Це мене дещо збентежило. Я сказав, що прийшов з палацу Авіли, де живу разом з кухарчуками. Герцоґ багатозначно подивився на камердинера й відправив мене, давши кілька монет.

Мені ще залишалося побувати в корчмі «Під Мальтійським Хрестом». Ґаспар Суарес вже приїхав з Кадикса й розпитував про сина. Йому сказали, що Лопес мав дуель з одним дворянином, з яким щоденно обідав, що той дворянин потім поселився у нього, познайомив його з жінками легкої вдачі й що одна з тих жінок викинула його з вікна своєї квартири.

Ці новини, частково правдиві, частково вигадані, стали для Суареса таким болючим ударом, що він замкнувся у себе, наказавши нікого не пускати. Управителі торгових домів, які підтримували з ним відносини, приходили запропонувати йому свої послуги, але він нікого не приймав.

Я пішов до Бускероса, який призначив мені зустріч у торговця винами напроти цирульника, і розповів про все, що я зробив. Бускерос запитав мене, звідки я дізнався про пригоди Суареса. Я відказав, що той сам мені про них розповів. Бускерос небагато знав про родину Суаресів і її суперництво з домом братів Моро, тому я розповів йому все в деталях. Уважно вислухавши мене, він сказав:

— Ми повинні продумати новий план дій, він складатиметься з двох окремих частин. Спершу треба посварити герцоґа Санта-Мауру з родиною Моро, а потім помирити цих останніх із Суаресом.

Щодо першої частини цього плану, то для її виконання вже багато чого зроблено. Але перш ніж я тобі все поясню, треба спершу розказати про певні обставини, пов’язані з родом де Авіла.

Теперішній герцоґ Авіла в роки своєї молодості був одним із найбільш блискучих придворних, обсипаний милостями й навіть довірою монарха. Рідко буває, щоб молодь не хизувалася здобутими перевагами, а герцоґ зовсім не був винятком із загального правила. Він вважав себе вищим від ґрандів, яким був рівний, і вирішив поріднитися з монархом.

Тут Бускерос перервав розповідь і сказав мені:

— Малий жебраче, як це сталося, що я опускаюся до розмов з тобою про справи, що не повинні обходити людей з нижчих верств, серед яких ти народився? Адже ти, без сумніву, мало чого досі знав про дворян.

— Дорогий учителю, — відповів я, — я не знав, що повинен доводити своє право на твою довіру, яку ти мені виявляєш. Однак, навіть не звертаючись до свого генеалогічного дерева, я легко можу переконати тебе, що отримав виховання, належне молодій людині з доброї родини. Можеш з цього зробити висновок, що якщо я і є жебраком, то лиш унаслідок мінливостей долі, а не мого народження.

— Чудово, — сказав Бускерос, — твій спосіб висловлювання також відрізняється від простацького. А отже скажи мені, хто ти такий, причому негайно.