ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

«Я збалансовуватиму своє сприйняття часу». Коли ми дозволяємо собі потонути в розширеному теперішньому моменті, нас можна довести до вчинків, про які і не подумали би. Втрачаючи відчуття взятих в минулому зобов’язань чи відповідальності перед майбутнім, ми стаємо вразливими для ситуативних спокус, що, як у «Володарі мух» ведуть до екстрем. Коли інші зловживають силою чи втрачають контроль, часова орієнтація, що не обмежується тимчасовими насолодами чи фаталізмом моменту, дозволяє не «плисти за течією». Тоді ви будете більш схильними аналізувати позитивні і негативні наслідки своїх дій з огляду на наслідки у майбутньому. Також ви можете протистояти обставинам завдяки глибокому усвідомленню минулого досвіду, що формує ваші особисті моральні цінності та стандарти. Розвинувши збалансоване сприйняття часу, у якому минуле, теперішнє та майбутнє можна використати, залежно від ситуації чи отриманої задачі, вам буде легше діяти відповідально і мудро, ніж тоді, коли ваше сприйняття часу звужене до одного чи двох часових вимірів. Вплив ситуації послаблюється, коли минуле і майбутнє об’єднуються, щоб вмістити теперішнє[541]. Наприклад, дослідження показують, що доброчесні неєвреї, які допомагали переховувати голландських євреїв від нацистів, не використовували раціоналізації, яку практикувати їхні сусіди, щоб пояснити, чому вони не допомагали. Ці герої трималися моральних структур, які походили від їхнього минулого. Вони ніколи не втрачали бачення майбутнього, у якому, озираючись на цю жахливу ситуацію, вони питатимуть себе «Чи вірно ми вчинили, не піддаючись страху і соціальному тискові?»[542].

«Я не жертвуватиму власними чи громадянськими свободами заради ілюзії безпеки». Потреба безпеки — це потужна сила, яка визначає людську поведінку. Коли перед нами постає потенційна загроза безпеці або обіцянка захистити від загрози, нами можна маніпулювати і залучати до дій, які за нормальних обставин ми відкидали би. Це найпопулярніший спосіб здобуття влади — запропонувати фаустівську угоду: будеш у безпеці від лиха, якщо пожертвуєш лишень часткою своєї свободи — особистої чи громадянської — і зречешся її на користь владоможців. Мефістофель наполягатиме, що його спроможність врятувати вас залежить від маленької відмови від своїх свобод і загальнолюдських прав. Не погоджуйтесь на це. Ніколи не жертвуйте засадничими особистими свободами за обіцянку безпеки, бо ці жертви — реальні, їхній ефект — негайний, а безпека — далека ілюзія. Це правда як у подружніх відносинах, так і в управлінні державою, коли лідер нації обіцяє особисту безпеку кожного чи національну безпеку, заради якої потрібно пожертвувати певними свободами, правами та законами. Класична робота Еріха Фромма «Втеча від свободи» нагадує нам, що це перший крок фашистського лідера, який він зробить навіть у номінально демократичному суспільстві.