ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Описаний тут альтруїстичний експеримент Мілґрема поєднує три прості тактики впливу, які ґрунтовно вивчали та документували соціальні психологи: «нога у дверях», соціальне моделювання та надавання міток услужливості. Я лише об’єднав їх в одній ситуації для просування ідеї альтруїзму. Навіть більше: дослідники довідалися, що ці тактики можна використати для просування різних видів суспільно-корисної поведінки — від пожертвувань зароблених важкою працею грошей на благодійність до збільшення вторинної переробки сміття і навіть здачі крові на найближчому заході Червоного Хреста.
Наше «повільне покрокове зростання доброчесності» використовує те, що психологи і соціологи називають тактикою «ноги у дверях» (НУД). Ця тактика починається із маленького прохання, яке більшість людей з готовністю виконують. Після цього їх просять погодитися на схожу, але дещо більшу послугу (яка й була метою весь цей час)[527]. Класичну демонстрацію цієї тактики виконалище сорок років тому Джонатан Фрідман і Скотт Фрейзер[528]. Вони попросили мешканців передмість розмістити великий огидний знак «їздіть обережно» на їхніх гарних подвір’ях. Погодились менше двадцяти відсотків. Тим не менш, три чверті домовласників погодилися розмістити знак у своїх дворах, якщо двома тижнями раніше вони зробили маленьку послугу, розмістивши на своїх вікнах ненав’язливий семисантиметровий значок із закликом до безпечного водіння. Такий же підхід працює і з іншими суспільно корисними вчинками. Для прикладу, дослідники виявили, що просте підписання петиції збільшує фінансову пожертву на допомогу людям з особливими потребами. Заповнення короткого опитування підвищує бажання людей стати донорами органів після смерті. Маленька економія заохочує домовласників продовжувати заощаджувати щоразу більше енергії, а невеличке публічне зобов’язання веде до збільшення повторного використання паперових товарів[529]. Більше того, ефект НУД можна розширити, об’єднуючи кілька щоразу серйозніших вимог, «ставлячи дві ноги у двері», як це описано у нашому уявному експерименті[530].
У нашій альтруїстичній версії дослідження Мілґрема використовувались також соціальні моделі для заохочення просоціальної поведінки. У Стенфордському в’язничному експерименті та в’язниці Абу-Ґрейб розповсюдилися негативні моделі, які підтримували насильницьку поведінку. Спрямовування сили соціальних моделей на доброчесну поведінку так само може бути ефективним. І це підтверджено дослідженнями: завдяки соціальним моделям поведінки зросли пожертвування на Армію порятунку; збільшилась готовність допомогти незнайомцям із спущеною шиною, було знижено рівень агресії та розрекламовано ненасильницький спосіб спротиву; зменшено засмічення вулиць, збільшено суми пожертв на допомогу бідним дітям та бажання ділитись своїми ресурсами з іншими[531]. Тільки додам одну важливу пораду: пам’ятайте, що варто самим практикувати те, що проповідуєте. Приклади поведінки переконують краще, ніж слова. Наприклад, у низці дослідів діти могли бачити як дорослі переконливо вихваляли жадібну чи щедру поведінку, або ж тільки поводилися так. Результати показують, що діти частіше робили так як показував, а не розказував взірець[532].
Раніше згадана мудрість знавців Талмуду збігається із іншим принципом соціального впливу, який проходить червоною ниткою у нашому гіпотетичному експерименті: познач когось бажаним міткою ідентичності, і ця особа почне поводитись згідно із вимогами наданого ярлика. Коли ти кажеш людині, що вона доброзичлива, альтруїстична та люб’язна, вона більш схильна проявляти доброзичливість, альтруїзм та люб’язність до інших. У Стенфордському в’язничному експерименті ми випадковим чином призначали молодим людям мітки в’язня та охоронця, і вони приймали манери та типи поведінки цих ролей. Тому, якщо ми кажемо комусь, що він чи вона — доброзичлива людина, вона опанує манери та діятиме відповідно до цієї мітки. До прикладу, дослідники виявили, що коли когось назвуть «щедрою людиною», підвищується ймовірність, що ця людина погодиться дати пожертву на боротьбу із розсіяним склерозом. Звертаючи увагу на раніше проявлену доброту людини, можна підвищити шанси її допомоги нужденним. Особи, яким надано статус «почесного донора крові» більш схильні й надалі віддавати свою кров незнайомцям[533].
527
J. M. Burger, «The Foot-in-the-Door Compliance Procedure: A Multiple-Process Analysis and Review», Personality and Social Psychology Review 3 (1999) C. 303-25.
528
J. Freedman, S. Fraser, “Compliance Without Pressure: The Foot-in-the-Door Technique”, Journal of Personality and Social Psychology 4 (1966) C. 195-202.
529
Більше інформації про соціально-корисне використання техніки «ноги у дверях» див: J. Schwarzwald, A. Bizman, М. Raz, «The Foot-in-the-Door Paradigm: Effects of Second Request Size on Donation Probability and Donor Generosity», Personality and Social Psychology Bulletin 9 (1983) C. 443-5; B. J. Carducci, P. S. Deuser, “The Foot-in-the-Door Technique: Initial Request and Organ Donation», Basic and Applied Social Psychology 5 (1984) C. 75-81; B. J. Carducci, P. S. Deuser, A. Bauer, M. Large, M. Ramaekers, «An Application of the Foot in the Door Technique to Organ Donation», Journal of Business and Psychology 4(1989) C. 245-49; R. D. Katzev, T. R. Johnson, «Comparing the Effects of Monetary Incentives and Foot-in-the-Door Strategies in Promoting Residential Electricity Conservation», Journal of Applied Social Psychology 14 (1984) C. 12-27; T. H. Wang, R. D. Katsev, «Group Commitment and Resource Conservation: Two Field Experiments on Promoting Recycling», Journal of Applied Social Psychology 20 (1990) C. 265-75; R. Katzev, T. Wang, «Can Commitment Change Behavior? A Case Study of Environmental Actions», Journal of Social Behavior and Personality 9(1994)) C. 13-26.
530
M. Goldman, C. R. Creason, C. G. McCall, «Compliance Employing a Two-Feet-in- the-Door Procedure», Journal of Social Psychology 114(1981)) C. 259-65.
531
Більше інформації про ефекти позитивних соціальних моделей див: J. Н. Bryan, М. A. Test, «Models and Helping: Naturalistic Studies in Aiding Behavior», Journal of Personality and Social Psychology 6 (1967)) C. 400-7; C. A. Kallgren, R. R. Reno, R. B. Cialdini, «А Focus Theory of Normative Conduct: When Norms Do and Do Not Affect Behavior», Personality and Social Psychology Bulletin 26 (2000)) C. 1002-12 ;R. A. Baron, C. R. Kepner, «Model's Behavior and Attraction Toward the Model as Determinants of Adult Aggressive Behavior», Journal of Personality and Social Psychology 14 (1970)) C. 335-44; M. E. Rice, J. E. Grusec, «Saying and Doing: Effects on Observer Performance», Journal of Personality and Social Psychology 32 (1975)) C. 584-93.
532
J. H. Bryan, J. Redfield, S. Mader, «Words and Deeds About Altruism and the Subsequent Reinforcement Power of the Model», Child Development 42 (1971) C. 1501-8; J. H. Bryan, N. H. Walbek, «Preaching and Practicing Generosity: Children's Actions and Reactions», Child Development 41 (1970) C. 329 - 53.
533
Більше інформації про маркування соціальної ідентичності, див: R. Е. Kraut, «Effects of Social Labeling on Giving to Charity», Journal of Experimental Social Psychology 9 (1973).—C. 551-62; A. Strenta, W. Dejong, «The Effect of a Prosocial Label on Helping Behavior», Social Psychology Quarterly 44(1981) C. 142-47; J. A. Piliavin, P. L. Callero, Giving Blood, Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1991.