ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Порівняймо її дії з вчинками двох потенційних героїв цього дослідження — в’язня Клея-416 та в’язня «Сержанта». Обидва відкрито кинули виклик владі охоронців і серйозно постраждали за це. Оголошене Клеєм голодування і його відмова з’їсти сосиски підірвали повний контроль охоронців і могли би згуртувати його товаришів у боротьбі за свої права. Цього не сталося. Відмова Сержанта вимовляти лайку, попри знущання охоронця Джона Вейна, інші в’язні теж могли сприйняти як героїчний виклик і разом протистояти зловживанням. Цього не сталося. Чому? В обох випадках вони діяли поодинці, не розповівши про свої переконання або наміри іншим ув’язненим, не заручившись їхньою підтримкою і визнанням. Тому охоронці просто оголосили їх «порушниками спокою» і поклали на них відповідальність за страждання інших ув’язнених, які самі охоронці і спричиняли. Дії Клея і Сержанта можна було би вважати героїчними, але їх самих не можна назвати героями, адже вони так і не спробували змінити жорстоку систему, залучаючи підтримку інших незгідних.

Інший аспект героїзму постає на основі цього прикладу. Героїзм і статус героя завжди є соціальними атрибутами. Звання героя надають людині інші, а не він сам. Щоби вчинок назвати героїчним (а людину — героєм), має бути соціальна згода у тому, наскільки визначною і значимою у своїх наслідках є ця дія. Але зачекайте! Не так швидко! Палестинського терориста-смертника, який загинув вбиваючи невинних мирних мешканців Ізраїлю, в Палестині вважають героєм, а в Ізраїлі — породженням пекла. Схожим чином агресора можуть визнати героїчним борцем за свободу чи боягузливим поплічником тероризму, залежно від того, хто робить цю оцінку[544].

Це означає, що визначення героїзму завжди залежать від культури і від часу. Донині артисти-лялькарі розігрують легенду про Олександра Македонського перед дітьми у віддалених турецьких селах. У місцевостях, де були його командні пункти і де його солдати вступали в шлюб з місцевими дівчатами, Олександра вважають великим героєм. А в місцевостях, які він підкорив у своїй невпинній жадобі правити світом, Олександра зображують великим лиходієм, хоча після його смерті минуло більше тисячі років[545].

Ба більше, щоб увійти в історію будь-якої культури, дії героя повинні бути засвідчені і збережені тими, хто вміє писати і володіє повноваженнями записувати історію або передавати її усно. У бідних, відсталих, колонізованих, неписьменних народів зазвичай майже немає загальновизнаних героїв, просто тому, що не залишилося доказів їхніх звершень.