ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Я і консультував, і вчився від тих, хто пройшов через численні культи.
Додатково, я був долучений до пожиттєвого дослідження переконування, поступливості, розладів та групових процесів. Серед моїх дописів на деякі з цих тем — тренувальний посібник для мирних активістів проти В’єтнамської війни, а також декілька базових текстів про зміну установок та соціальні впливи[525]. Ці досягнення викладено лише для підтвердження надійності інформації, поданої нижче.
ПОШИРЕННЯ ІДЕЇ АЛЬТРУЇЗМУ В ЕКСПЕРИМЕНТІ ЧЕСНОГО АВТОРИТЕТА
Уявімо експеримент Мілґрема навпаки. Нашою метою є створення умов, в яких люди будуть погоджуватися із зростанням вимог чинити добро. Учасників поступово скеровуватимуть до більш альтруїстичної поведінки, змушуючи повільно, але впевнено рухатися далі, ніж вони могли б уявити, в напрямку позитивніших, суспільно корисних дій. Замість парадигми, розробленої допомагати повільному скочуванню до зла, ми використаємо парадигму повільного зростання добра. Як сформулювати сценарій експерименту, у якому це можливо? Давайте розробимо такий експеримент. Спочатку уявіть, що для кожного учасника ми ієрархічно обираємо дії, які розміщені на шкалі від заледве позитивних, які він звик робити, до екстремальних проявів «доброти». Крайні завдання штовхатимуть його до вчинків «доброчесності», які здавалися неймовірними.
В експериментальному плані можна використовувати змінну часу, витраченого на допомогу іншим, тими людьми, які цього зазвичай не практикують, бо переконали себе, що просто їм не до добрих вчинків. Перша «кнопка» на «генераторі добра» може бути «витратити десять хвилин на написання записки із подякою другові або листівки із побажанням одужання колезі». Наступний рівень може вимагати двадцяти хвилин підготовки порад проблемній дитині. Далі можна переконувати учасника витратити тридцять хвилин на читання розповіді неосвіченій хатній робітниці. Тоді масштаб альтруїзму збільшиться до години на репетиторство з нужденним учнем, догляд за немовлям, поки його мати-одиначка відвідує свою хвору матір, роботу увечері на кухні для бездомних, допомогу безробітним ветеранам, півдня на прогулянку з групою дітей-сиріт до зоопарку, доступності для розмови із демобілізованими пораненими солдатами, і так далі, крок за кроком збільшуючи зобов’язання щотижня віддавати свій безцінний час щоразу коштовніші цілі. Демонстрування прикладів тих, хто допомагає людям у потребі, або тих, хто вийшов на вищий рівень альтруїзму, має заохочувати послух перед доброчесним авторитетом, хіба не так? Думаю варто спробувати, особливо враховуючи те, що такого експерименту, наскільки мені відомо, ще ніхто не проводив.
В ідеалі наш експеримент соціальної доброти закінчився б тоді, коли досліджувані почали би робити такі вчинки, які перевищували би їхні попередні уявлення про себе. Наш шлях до доброти також може пролягати через вчинки для збереження довкілля — від мінімальних, як-от викидання сміття в смітники чи сортування, до більш вимогливих, як фінансові пожертви, чи особиста діяльність задля «зеленої» мети. Я запрошую вас розширювати ідеї на сфери, з яких суспільство отримало б надзвичайну вигоду. Сфери, в яких люди почнуть творити добро, не спираючись на ідеологію, бо, як ми знаємо із теорії когнітивного дисонансу, вірування формуються вслід за поведінкою. Змусь людей здійснювати хороші вчинки — і вони придумають філософію, щоб виправдати це. Знавці Талмуду проповідують і роблять все необхідне, щоб люди почали молитись, вони знають що за молитвою прийде віра в того, кому молишся.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ЕФЕКТ «АЛЬТРУЇСТИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ МІЛҐРЕМА»
Як згадувалося, така версія експерименту Мілґрема-навиворіт раніше не проводилася. Припустімо, що ми справді спробували здійснити його у лабораторії, або навіть краще — у наших домівках та спільнотах. Чи спрацював би він? Чи змогли би ми використати силу авторитету і ситуації, щоб виробити доброчесність? Опираючись на те, що я знаю про людську натуру та принципи соціальних впливів, я впевнений, що ми би досягли хорошого результату, використовуючи базові принципи соціального впливу (дивись нотатки до посилання)[526].
525
Приклади моїх праць в так різних ділянках суспільного впливу можна знайти в цих публікаціях: R. Р. Abelson, Р. G. Zimbardo, Canvassing for Peace: A Manual for Volunteers, Ann Arbor, MI: Society for the Psychological Study of Social Issues, 1970; P. G. Zimbardo, «Coercion and Compliance: The Psychology of Police Confessions», in The Triple Revolution Emerging, eds. R. Perruci, M.
Pilisuk, Boston: Little, Brown, 1971, C. 492-508; P. G. Zimbardo, E. B. Ebbesen, C. Maslach, Influencing Attitudes and Changing Behavior, 2nd ed., Reading, MA: Addison- Wesley, 1977; P. G. Zimbardo, C. E. Hartley, «Cults Go to High Schooclass="underline" A Theoretical and Empirical Analysis of the Initial Stage in the Recruitment Process», Cultic Studies Journal 2, Spring-Summer 1985.—C. 91-147; P. G. Zimbardo, S. A. Andersen, «Understanding Mind Controclass="underline" Exotic and Mundane Mental Manipulations”, Recovery from Cults, ed. M. Langone, New York: Norton Press, 1993) C. 104-25; P. G. Zimbardo, M. Leippe, The Psychology of Attitude Change and Social Influence, New York: McGraw-Hill, 1991.
526
Щоб більше дізнатись про принципи соціального впливу, див: Р. Чалдині, Психологія впливу, Харків: Клуб Сімейного дозвілля, 2015, укр. переклад—М. Скоробагатова; A. R. Pratkanis, "Social Influence Analysis: An Index of Tactics", in The Science of Social Influence: Advances and Future Progress, ed. A. R. Pratkanis, Philadelphia: Psychology Press, 2007; A. R. Pratkanis, E. Aronson, Age of Propaganda: The Everyday Use and Abuse of Persuasion, New York: W. H. Freeman, 2001; R. Levine, The Power to Persuade: How We (re Bought and Sold, New York: Wiley, 2003; Daryl Bern, Beliefs, Attitudes, and Human Affairs, Belmont, CA: Brooks/Cole, 1970; R. Petty, J. Cacioppo, Communication and Persuasion: Central and Peripheral Routes to Attitude Change, New York: Springer- Verlag, 1986; S. Hassan, Combatting Cult Mind Control, Rochester, VT: Park Street Press, 1988; B. Sagarin, S. Wood, «Resistance to Influence» in The Science of Social Influence: Advances and Future Progress, ed. A. R. Pratkanis, Philadelphia: Psychology Press, 2007).