Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
— Чи знають остраханці про існування західного шляху? — спитала королева.
— Ох друзі мої, друзі, тепер не час розводити балачки, — мовив король Едмунд, зарано ще вирішувати, як подолати ворога, якщо почнеться війна між Остраханством та Нарнією, бо тепер мова про те, як врятувати честь королеви нашої, як врятувати нам власні життя та як по-доброму втекти із цього пекельного міста!
— Яка нам втіха в тому, що брат наш, Пітер, прийде зі своїм військом та розіб’є затятого ворога в запеклій битві, якщо сьогодні, може, ще до світанку, нам тихо переріжуть горлянки, а нашу сестру заберуть, та, скоріше за все, у рабині?
— У нас є наша зброя, сір! — нагадав перший гном. — А цей палац, здається, може витримати довгу облогу.
— Ніяких сумнівів немає в мене в тому, що кожен із нас змусить ворогів заплатити за наші життя дорогу ціну і якщо вони воліють хоч пальцем торкнутися королеви, то для цього їм доведеться пройти дорогою із мертвих тіл! Але в палаці ми наче ті миші в мишоловці.
— Як-кх-кх гарно сказано, — тільки й кахикнув старий ворон, — коли якась жменька сміливців обороняє окремий будиночок проти цілого війська, перетворивши його на фортецю, про такі битви зазвичай складають легенди. Одна біда — живим ніхто вже звідти не виходить. А що найгірше — зіткнувшись з опором, після декількох невдалих спроб захопити будинок, ті, що нападають (якщо мене не зраджує пам’ять), про облогу чомусь і не думають, а підпалюють отой будиночок, та й край.
— І все це через мене! — мовила Сьюзан і розридалася. — Коли б ми не полишали замку Кейр-Паравель, усе було б добре! Який щасливий був той день напередодні приїзду гостей з Остраханства — ти пам’ятаєш, Едмунде? Кроти допомагали нам копати ямки під молоді яблуньки, а ми…
Вона затулила обличчя долонями, аби ніхто не бачив її сліз.
— Кріпися, Сьюзан! Нам потрібна мужність, — мовив Едмунд. — Ніколи не забувай про те, що… Що там, Тумнусе?
Усі озирнулися на фавна. Той, ухопивши себе за роги, крутив та вертів головою так, наче та погрожувала от-от відірватися, а він таким чином, за роги, намагається її, ту голову, утримати на місці.
— От не чіпайте мене, не чіпайте! — не дуже чемно цитьнув він на всіх, хто, мабуть, був би і радий хоч як йому допомогти. — Не бачите — я думаю! Я думаю так сильно, що аж голова тріщить!
Запанувала здивована тиша. Аж раптом фавн завмер, зітхнув із полегшенням та витер піт, що рясно вкрив чоло.
— Найскладніше — це не просто потрапити на корабель, а потрапити на нього з провіантом, без зайвих питань.
— Отож-бо й воно, — із сумнівом похитав головою Едмунд.
— Так, так-таки так! — мовив Тумнус, постукуючи ратицею об ратицю з нетерплячки. — Останнє, що залишається, це вигадати слушний привід.
— Еге ж, — гмикнув гном. — От якби жебраку жупан, а до жупана ще й коня, от як же ж баско скакав би жебрак!
— Так, так, — розмірковував уголос фавн. — А що як вашим величностям запросити принца Рабадаша на бенкет? Мовляв, бенкет відбудеться на борту «Здіймача хвиль» десь надвечір наступного дня. От тільки над запрошенням доведеться добре поподумати, аби воно не навіяло жодної підозри: тут треба і гідність королівську дотримати, та якось між рядків ще натякнути, мовляв, жіноче серце таки не камінь чи щось таке — нехай гадає, ніби королева потроху піддається його натиску.
— Нарешті я чую розумну пораду, — схвально кивнув ворон.
— …Тоді, — розхвалювався фавн, — навіть якщо весь день ми снуватимемо до корабля та назад, ніхто нічого не запідозрить, тим паче що про людське око ми кого-небудь відправимо на ринок купувати солодощі, фрукти та вино, буцімто й справді великий буде бенкет. І не забути ще запросити жонглерів, фокусників, танцівниць та музик, особливо флейтистів, наказавши їм бути на борту завтра ввечері.
— Зрозуміло, — мовив Едмунд, потираючи руки.
— А самі ми, як сутінки впадуть, повинні зібратися на борту вже сьогодні, а там… — продовжив фавн.