Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
У потязі Київ-Сімферополь за традицією звучить радіо. Музика, як завжди, підібрана без особливого смаку. Хоча Богдан подумки відзначив, що тенденція добору пісень залишилася. Спочатку, при від’їзді зі столиці, лунають пісні українські у виконанні Сандулеси, Бобула, Яремчука, Зінкевича, Зіброва. За мірою віддалення від Києва на південний схід — дедалі частіше російські пісні Газманова, Кіркорова, Розенбаума, Валерії…
У Києві ще весна, а на Кримському півострові вже літня теплінь. Зазвичай, тільки-но поїзд перетинає кримський перешийок, відірвати Зорія від вікна неможливо. Кримський степ на межі весни й літа приворожує розмаїттям барв, блакиттю неба й волошок, які зливаються в неосяжній далині аж десь там, на видноколі. Красивіші від волошкових полів лише плантації дикого маку, що своїм червоним кольором аж ріжуть око. Богдан знав, мине днів сім-десять, і ця краса без дощів вицвіте, зав’яне, засохне, а квітучий степ обернеться на суцільний гербарій з елементами ікебани.
Богдан Зорій їхав відпочивати. Коли він написав рапорт на відпустку, у всіх був шок. Події в столиці і взагалі в Україні настільки розбурхали політичні пристрасті, що за всіма поняттями людина, яка відігравала в тих подіях не останню роль, мала б бути саме в їх центрі.
Голова Служби безпеки тримав у себе Богданів рапорт два дні. Берун зважував усі «за» й «проти», гадав, сумнівався, картав себе за необізнаність в обстановці, відсутність деталей, які підтверджували б причетність Зорія до тих чи інших подій або свідчили про зворотне. Зрештою Герасим Васильович зробив висновок: якщо Зорій так вчиняє, то він або тікає від відповідальності (і тоді без нього легше знайти докази його провини), або він непричетний ні до невдалого замаху на Президента, ні до смерті міністра Кривученка, ні до якихось стосунків з цеерушником. А найголовніше — це може бути доказом того, що Зорій не бере участі в серйозній грі під назвою «заміна Президента». Бо Берун знав: саме зараз і почнеться найголовніша битва за вершину влади, якою в Україні ось уже понад десять років є посада Президента.
І ніхто, навіть найближчі друзі й соратники Зорія, не знали, навіщо полковник узяв відпустку й подався саме до Криму. Дещо здивована рішенням чоловіка була й дружина Зорія Надія. Бо ж останнім часом Богдан Данилович полюбляв відпочивати в Трускавці, де можна попити цілющої водички, подихати гірським повітрям, підлікувати деякі болячки, які дедалі частіше дошкуляли й заважали нормально жити. Утім, проводжаючи Богдана у відпустку, Надія, здавалося, із задоволенням збирала йому курортну валізу, радила поменше смажитися на сонці, побільше гуляти й правильно харчуватися.
А Богдан готувався до проведення відповідальної частини задуманої ним операції, яка вступала у прикінцеву стадію. Відсутність його в Києві кілька тижнів жодним чином не вплине на якість заходів, які там, у столиці, проведуть його вірні друзі. Навпаки, їхні противники будуть певні, що саме за відсутності Зорія вони зможуть реалізовувати свої плани, не боячись відповідної протидії.
Єдине, що трішки бентежило полковника, так це спосіб, яким він змушений буде скористатися, реалізовуючи свій план.
2
Керівник Секретаріату Президента Талимеризіба зайшов до свого кабінету, коли годинник на стіні показував двадцяту годину. Дмитро Михайлович був виснажений, роздратований і, що бувало з ним надзвичайно рідко, навіть розгублений. Він щойно повернувся з Кончі-Заспи, куди їздив разом із керівниками Генпрокуратури, СБУ, МВС. Його близький не лише за духом, а й за різного роду економічними ґешефтами і політичними комбінаціями соратник тепер уже лежав на столі в патологоанатома. За певний час саме Талимеризібі повідомлять про результати розтину, і саме йому треба буде вирішувати, що залишати у висновку лікарів, а що прибрати й забути навіки. Або принаймні до інших часів.
У ці хвилини або й навіть секунди Президентові доповідають, що глава Секретаріату повернувся до свого кабінету. Ось Президент відсилає помічника і всіх, хто досі перебував у кабінеті, і натискає на клавішу переговорного пристрою.
На приставному столику в кабінеті Талимеризіби ожив телефонний апарат світло-жовтого кольору з великим гербом-тризубом на цифровому диску.
— Слухаю вас, пане Президенте! — як завжди чітко й голосно відчеканив глава Секретаріату.