Необхідні речі

– Ви уявіть собі, той син блудниці звинувачує в такому порядних баптистів! – галасував преподобний Роуз на таких же здивованих Нормана Гарпера і Дона Гемпгілла. Це було на День Колумба, після чого був дзвінок від отця Бріґгема. Бріґгем намагався зачитати лист про латинника преподобному Роузові. Преподобний Роуз (досить порядно, на очах у дияконів) слухати відмовився.

Нормана Гарпера, чоловіка, що переважував Альберта Джендрона на двадцять фунтів і був приблизно одного з ним росту, трішки рознервував пискливий, ледь не істеричний голос Роуза, але він цього не сказав.

– Я вам скажу, що це таке, – пробуркотів він. – Білле, старий отець Лепрекон трохи рознервувався через лист, який ви отримали на пастораті, оце й усе. Він зрозумів, що то зайшло задалеко. Думає, якщо скаже, що хтось із його пациків отримав листа з такою ж поганню, то зможе рознести провину.

– Ну, таке з нами не спрацює! – Голос Роуза був писклявий як ніколи. – З моєї парафії ніхто таким брудом не займається! Ніхто! – Голос на останньому слові переламався. Долоні конвульсивно стискалися й розтискалися.

Норман і Дон обмінялися швидкими ніяковими поглядами. Вони вже обговорювали таку поведінку, яка в останні кілька тижнів ставала для преподобного Роуза дедалі буденнішою. Проблема з «Нічкою казино» просто роздирала Білла на шматки. Чоловіки боялися, що до того часу, як питання вирішиться, у чоловіка станеться справжній нервовий зрив.

– Ви не нервуйте, – спробував заспокоїти Дон. – Білле, ми знаємо правду.

– Так! – викрикнув преподобний Роуз, впиваючись у чоловіків тремтливим вологим поглядом. – Так, ви знаєте – ви обоє. І я – я знаю! Але як же ре-ешта міста? Вони знають?

Ні Норман, ні Дон не мали що на це відповісти.

– Сподіваюся, хтось вивезе цього брехливого ідолопоклонника на рейці! – закричав Вільям Роуз, стискаючи кулаки і безпомічно трусячи ними. – На рейці! Я б заплатив за таке дійство! Щедро заплатив!

Пізніше, у понеділок, отець Бріґгем обдзвонив людей із проханням для тих, кого цікавить «теперішня атмосфера релігійних репресій у Касл-Року», підійти до його будинку на коротку зустріч сьогодні ввечері. Прийшло стільки людей, що зустріч довелося перенести в зал «Лицарів Колумба» неподалік.

Бріґгем почав із листа, який Альберт Джендрон знайшов у себе на дверях, – листа начебто від «свідомого баптистського чоловіцтва Касл-Рока», – а потім докладно переповів свою непродуктивну розмову з преподобним Роузом. Коли він розповів людям, які зібралися, що Роуз заявляє, ніби й сам отримав непристойну записку, начебто від «свідомого католицького чоловіцтва Касл-Рока», натовп загудів… спершу шоковано, а тоді розлючено.