Корабель з райдужними вітрилами
- Автор: Билкун Николай Васильевич
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Корабель з райдужними вітрилами». Краткое содержание книги:
Кирилів корабель працює на сонячних батареях. На кінці кожної щогли, на самому вершечку, вмонтовано спеціальний пристрій, який ловить різне проміння. Ну, це елементарно. Кожна дитина знає, що з сонця і з космосу сиплеться на землю чортзна-що. Там того різного проміння стільки, що його вчені досі не перелічили, не вивчили і не систематизували. І інфрачервоні промені, і ультрафіолетові, і рентгенівські, і жорсткі, і м'які. Цих кілька променів знають всі. Навіть Вадим Іванов знає, хоча вважає, що в конкретній роботі йому з ними справу не доведеться мати. Хоча… з іншого боку, різні лазери-мазери теж ще зовсім недавно наче фантастика сприймалися, а диви, до чого дійшло. Отож і ті промені, може, з часом знадобляться. Тільки не з Кириловою допомогою. Він ніякий не «технар» і у всіх цих конкретних, практичних питаннях дуже мілко плаває. От придумав сонячні батареї на кінці кожної щогли. Власне, не він їх придумав, їх вже вчені давно придумали і не гала-бала, як Кирило, а ті сонячні батареї дуже навіть з великою користю застосовуються на космічних кораблях. Якось космонавт Севастьянов про їх роботу по телевізору розповідав. Отже, Кирило ніякої Америки не відкрив. В техніці він навряд чи й конкретний молоток міг би вигадати. Це не його «амплуа», як сам він і любить казати. Єдине, що Кирило придумав, — встановити ті батареї на кінчиках щогл. Для чого? Куди простіше було б зовсім без щоглі Щогли такому кораблю абсолютно протипоказані! Це ж елементарно — вони збільшують опір. Отже — щогли геть. Труби непотрібні теж. Для чого труби? Для краси? Бо звикли, що як корабель, так і пароплав, а як пароплав, так і з трубами. По-перше, ніяких пароплавів ніхто давно вже не будує. Є дизель-електроходи. По-друге, дизель-електроходам такі масивні труби ні до чого. У них же, практично, вихлопна труба, а не труба для тяги. А їх роблять виключно для ес-те-ти-ки. Є навіть такий термін: «промислова естетика». В сучасних дизель-електроходах вихлопна труба справді річ необхідна, монтується поруч з тією «ес-те-ти-чною» трубою, а в самій «естетичній» трубі паливний бак. Що, для нього іншого місця не знайшлося, для того нещасного бака, при конструюванні? Безперечно, знайшлося б. Але конструкторам чомусь здається, що без труб корабель матиме незвичайний вигляд.
Справді, вигляд може здатися незвичним, але як раціонально, як вигідно, як економічно! Тому Вадимова конструктивна думка була така: геть щогли, геть вітрила, незалежно від того, чорні воїни чи райдужні, геть труби. Сонячні батареї, до того ж надзвичайно обтічної форми, монтуються на даху рубки. І хай собі ковтають сонячну енергію скільки завгодно. Як її «перетравити» і як вона, ця «перетравлена» енергія, примусить рухатись корабель — це елементарно. Це вам будь-яка дитина пояснить, яка задумувалась хоч раз, як працює пилосос чи підлогонатирач. Будь ласка: «По морям, по волнам, нынче здесь, завтра там!» Ну, а раз потрібні вітрила заради Максима, то хай вони будуть чорні. Скільки додаткової сонячної енергії вони притягнуть. Чорні — вони ж буквально поглинатимуть її!
Далі. У Кирила в тому його кораблі продумані спеціальні дюзи. Вони і в самих вітрилах, і в реях — скрізь. І вони так хитро вигадані (взагалі, в принципі це можливо, нічого тут фантастичного нема, хай Кирило не задається), що крізь них ота енергія, захоплена сонячними батареями, що на кінцях щогл, перетворена у так званий «сонячний вітер», дме прямо в сонячні вітрила, і цей вітрильник розвиває пристойну швидкість. Поморському — сто вузлів, а по-звичайному — десь біля ста восьмидесяти кілометрів на годину. Для вітрильника дуже навіть пристойна швидкість. Добре. Хай буде. І хай навіть райдужні вітрила будуть, коли Кирилові так хочеться. Вадим переконаний, що це Кирило для Іржика старається. Хоча Вадимов! здається, що Іржику начхать, які там вітрила. Начхать їй і на самого Кирила. Скільки б він не старався. Бо ще Ваді здається, що з тих пір, як Максим живе в їхньому домі і всі вони з ним потоваришували, всі вони перестали для Іржика існувати. Всі, крім, зрозуміло, Максима.
Кирило молодець ще ось у чому. Одверто кажучи, Вадя від нього такої кмітливості не чекав. А він придумав натиском одного-однісінького пальця регулювати ті вітрила як завгодно. Практично навіть руль не потрібен. Бо коли вітрила повертати під тим чи іншим кутом, напрям руху корабля буде змінюватись як завгодно. Теж одним-єдиним натиском пальця вітрила можуть складатися і розгортатися як завгодно. Хоч і зовсім згортатися — прибиратися. Від тієї самої енергії променів і елементарних часток, що сонячні батареї їх схоплюють і трансформують, живиться ціла система різних блоків. Практично Вадя на папірці намалював Кирилові, який вигляд ця система мусить мати, але той сказав, що йому технічний бік до лампочки. Що ж, Кирило — є Кирило.