Корабель з райдужними вітрилами

Вадим порадив зробити вітрила чорними. А взагалі, всі отакі забавки не по ньому. Він любить, щоб сіли, поговорили і рукам знайшлася робота. Подумати, який матеріал, які деталі, що ми можемо самі зробити, що докупити доведеться, скинувшись по карбованцю, що попросити Валерку чи тата, щоб вони в цеху зробили, а тоді монтувати. А так, базікати і «створювати» язиком щось таке, чого рукою не можна помацати — це не для Вадима. Він спершу думав, що Кирило якусь модель пропонує зробити. А коли по правді, то Вадя моделей теж не любить. Дивиться на них як на цяцьки-забавки. Як по ньому, то краще зробити найпримітивніший слюсарний інструмент, гаєчний ключ який-небудь чи ще там щось, але таке, щоб від нього користь була. Щоб тую річ можна було взяти в руки і з її допомогою в свою чергу знову щось корисне зробити. Щоб одне за одне чіплялося. А то роблять різні, навіть діючі моделі… І що найсмішніше, що цим ділом і дорослі дяді займаються, навіть змагання влаштовують і медалі на цих змаганнях одержують. Моделі літаків, тепловозів, автомобілів. Вони літають, рухаються, ними можна навіть по радіо керувати, а практична користь яка? Щось нове відкривають? А ні-ні! Ті моделі— точнісінька копія вже існуючих зразків. Правда, часом хочеться і модель зробити. Проте Кирилів корабель виявився кораблем на кінчику язика. Він знає і всі знають, що у Максима була мрія стати капітаном корабля. І не звичайного, а вітрильника. Як на Вадю, то він цієї Максимової мрії не розумів. Вітрильники свій вік віджили. І що б там не говорили, що вітер дармова енергія і таке інше, мертвого з гробу не вертають. Дирижаблі — набагато перспективніші і то їх чомусь робити не поспішають, а он скільки років сперечаються, доцільні вони чи не доцільні, рентабельні чи не рентабельні. А то корабель-вітрильник. Корабель на підводних крилах з атомним двигуном, атомний підводний човен! А суховантажні судна які є, нових конструкцій, а танкери місткістю в чверть мільйона тонн! Це — техніка! Тут капітаном бути —є про що помріяти. Але вітрильник… Ну, тут діло таке, що кому подобається. Очевидно, і вітрильники для чогось потрібні, коли їх не знімають з озброєння морської техніки, а навіть нові роблять. Хай собі будуть. Зрозуміло, що мрія Максимова здійснитися не може. Одне — на стадіон поїхати за допомогою полковника, а зовсім інше — стати моряком. Хто його, бідолаху, у морехідне училище прийме? Туди інвалідів не беруть. Мабуть, саме тому Кирило і придумав такий корабель. Капітаном на ньому — Максим, всі інші —команда. Правда, Максим хоче, щоб все по справедливості було. Кожного наступного рейсу — інший капітан. Це теж цікаво. Новий капітан не тільки вказує курс, але й вимагає, щоб корабель виходив у плавання за конкретним завданням. І в рейсі, як і годиться, слово капітана — закон. А Вадине слово в першому ж рейсі, коли він вважався умовним капітаном неіснуючого корабля, не стало законом. Такі суперечки викликало, що ого-го! І він відмовився бути капітаном, хоче бути постійним судновим механіком. Тут Максим почав йому доводити, що на судні практично кожен мусить бути готовим до того, щоб стати капітаном. Бо, мовляв, у плаванні все може статися. Статися може все, Вадя не заперечував, але для капітана його кандидатура не годиться. А механіком — скільки завгодно. Проте і як механіка вони його не дуже слухають. Почали глузувати, коли він сказав, що найдоцільніше на такому кораблі мати чорні вітрила.