Корабель шаленців. Нариси з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства

Одержимість (латинське obsession) — поняття, що править за пояснення причин особливих недуг, насамперед психічних, а також процесу оволодіння тілом хворого злими духами. Крім релігійних передумов, для виникнення цього поняття велику роль відігравали й суб’єктивні переживання. У Росії одержимих жінок називали «кликушами» (від «закликати», себто нестямно горлати, верещати, викрикувати), а подібна властивість у чоловіків іменувалася «меряченням». Головним мотивом одержимості потрібно визнати спосіб долучитися до Бога. У ритуалах російської секти хлистів (які вважають, що чоловік несе в собі природу Христа, а жінка — Богородиці) практикувалося взаємне тілесне покарання, яке мало еротико-екстатичний прояв. На вищій точці екзальтації відбувається Преображення, що пов’язується зі «сходженням Духу».

У язичницьких народів екстаз часто бував колективним і викликався штучно за допомогою ритмічних танцювальних рухів. В індивідуальний екстаз вводили себе жерці й шамани. Проте релігійний екстаз іноді міг набувати й патологічних форм, оскільки досягався шляхом самочинного пригнічення психіки чи мав виразний сексуальний характер (як у сектах хлистів і скопців), але здебільшого мав за мету практику духовних вправ за допомогою молитов або медитацій. Унікальність екстатичних станів зумовлена ще й тим, що цей різновид трансу на психофізичному рівні досить близько межує з психопатологічними проявами. Важливо було вміти їх розрізняти. Адже головними ознаками екстазу є не його зовнішні прояви, а глибоке екзистенціальне почування.

Іншим важливим аспектом, пов’язаним з екстазом, є змінені стани свідомості, викликані наркотичними засобами різного ґатунку. Природні чи викликані штучно стани людини, у яких вона може перебувати під час свого існування (сон, сексуальність, гіпноз, тривала самотність, процеси, що пов’язані з диханням, нездужанням, дією трунків і психічно-активних субстанцій, і багато чого схожого), по-своєму ініціюють механізми трансформації мислення. Зміна визначальних ціннісно-смислових орієнтацій також формує відчутний «злам» у свідомості. Це трапляється, наприклад, коли людина переживає закоханість, натхнення, катарсис та інше на подібний штиб[53].

У сучасних умовах людство винаходить нові форми екстатичних практик. Досить згадати, як у своїх есеях «Двері сприйняття» (1954) та «Рай і пекло» (1956) — назву першого запозичили ейсід-рок музиканти гурту «The Doors» — англійський філософ і новеліст Олдос Гакслі розповідав про особистий психоделічний досвід вживання мескаліну. На противагу поширеній думці, він уважав, що людство тільки збагачуватиме свої психічні переживання, якщо його представники візьмуть за звичку вживати подібні наркотичні засоби. Але символом нового містицизму й перепусткою в яскравий духовний світ став новітній препарат — LSD. Вплив на людську психіку цієї синтетичної речовини — диетиламідлізергінової кислоти — поступово почав викликати зацікавлення серед широкого кола дослідників.