Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Очевидно, що серед англійців чоловіче пліткарство нещадно таврується. Є навіть неписане правило, яке це добре відображає: якщо те, що ви робите, є пліткуванням, назвіть це якось інакше. І ще одне, чи не важливіше, — те, що ви пліткуєте, не має бути схожим на власне пліткування. Моє пліткознавство засвідчує, що головна відмінність між чоловічим та жіночим пліткарством полягає в тому, що жіночі плітки таки звучать як власне плітки. І визначальними розрізнювальними категоріями тут є правило тону, правило деталей і правило зворотної реакції.
Усі англійки, яких я опитала, погодилися, що плітки вимагають відповідного, пліткарського, тону. Пліткарський тон має бути високим і швидким, як варіант це може бути театральний шепіт, але обов’язково жвавий. «Обмін плітками треба починати ось так [швидким, тонесеньким і захопленим голосом]: “Оу! А знаєш що? А знаєш що?” — пояснила мені одна пані, — Або так: “Пст, чуєш, чуєш!? [швидким, нетерплячим театральним шепотом] Знаєш, що я чула?” А ще одна жінка сказала таке: «Ви маєте розповісти це так, щоб воно звучало вражаюче або ж скандально, навіть якщо це насправді не так. Починайте так: “Ммм, тільки не кажи нікому, ти знаєш…” — навіть якщо нема з чого робити секрет».
Чимало жінок поскаржилося, що чоловікам годі засвоїти відповідний тон, — і вони поширюють плітки таким самим прісним, неемоційним тоном, як і решту інформації. «Та це навіть пліткуванням не назвеш!» — фиркнула одна пані. Власне, саме такого результату чоловіки й прагнуть досягти.
Жінки також наголосили на важливості деталей під час пліткування і, знову ж, висловили зажуру стосовно абсолютної недолугості чоловіків у цьому аспекті: чоловіки «ніколи не знають деталей». «Чоловіки ніколи не кажуть: “А ти що? А він що?”, — повідомила мені одна інформаторка. — Ну куди це годиться, коли не знаєш, хто що сказав». Інша жінка зізналася: «Жінки схильні більше додумувати… Вони говоритимуть про те, чому хтось зробив так, придумають цілу історію». Таке снування ймовірних мотивів та причин вимагає виснажливого копання вглиб «історії» і є невід’ємним елементом пліткування для жінок. Так само, як детальне обмірковування можливих наслідків. Чоловіки ж вважають таку деталізацію заняттям нудним, недоречним і, без сумніву, геть недостойним чоловіків.
Англійкам добре відомо, що «правдива плітка» потребує значно більше, аніж жвавий тон та увага до деталей, — вам також знадобиться хороша публіка. Для хорошої плітки не обійтись без вдячних слухачів, які бурхливо реагуватимуть у відповідь. Правило зворотної реакції вимагає від слухачів слухати плітки, як мінімум, так само жваво та охоче, як їх розповідають. І вся справа тут у ввічливості: оповідач завдав собі клопоту подати інформацію захопливо і скандально, тож найменше, що можна зробити у відповідь, — це виявити захоплене здивування. Чоловіки, на думку моїх інформаторок, просто не допетрали цього правила. Вони не розуміють, що відповідати треба: «О, НІ! Не може бути!» або «БОЖЕ ж ти мій!».
Проте, ті ж інформаторки погоджуються, що чоловік, який реагує бурхливо, виглядає як недолуга кокетка або ж іще гірше — женоподібним. Навіть геї, яких я опитувала, казали, що відповідь на зразок «О, НІ! Не може бути!» сприймається як дешева «вульгарність». Неписані правила англійського пліткарства таки дозволяють чоловікам висловлювати шок та здивування, коли вони чують справді «масний кавалок», однак, їм слід виявляти реакцію у більш прийнятний на загал чоловічий манер.
Цілком можливо, що відмінності статевого характеру у правилах пліткування висновуються на закостенілості міфу про те, що «плітки — це жіноче заняття». Якщо ми під поняттям «пліткувати» розуміємо голосне, швидке і жваве мовлення, всипане вигуками на кшталт: «А знаєш що?! А знаєш що?!» та «НІ! Не може бути!» — то чоловічі розмови, принаймні в Англії, таки справді дуже зрідка звучать як плітки. Однак за змістом вони цілком схожі на плітки. Збоку скидається на те, що чоловіки-пліткарі розмовляють на «важливі теми» (чи то пак про автомобілі та футбол). Звісно, що саме таким і був початковий план.