Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
«Виняток до друку» іноді поширюється й на інші медіа, наприклад, документальні теле- та радіопередачі або ж ток-шоу. Проте, як показує досвід, англійські стриптизери душ рідше оголюються в такому форматі, надаючи перевагу все-таки відвертості на письмі. Скажімо, телевізійна документалка про боротьбу покійного Джона Даймонда з раком горла була значно сльозливіша і менш «особиста», аніж газетна колонка та книжка на цю ж тему.
Ми також часто спостерігаємо чудернацький феномен, притаманний усім англійським одкровенцям, які спершу напишуть відверту книжку чи колонку, прийдуть на ток-шоу і нервово віджартовуються від питань, говорять завуальовано, вмить соромляться та бентежаться, коли доводиться говорити у ток-шоу про свій досвід. Тут йдеться не про те, що усі одкровенці більш стримані та помірковані на публіці, а радше про те, що існує ледь відчутна, — та все ж помітна — різниця між тим, наскільки можна оголитись на письмі і тим, що можна висловити вголос. І навіть ті, хто нехтують цим нюансом і вільно говорять про особисте життя в документальних фільмах та ток-шоу, дотримуються правил приватності, коли камери нарешті вимкнуть.
Звісно, що в Англії, як і будь-де у світі, знайдуться люди, готові зробити ледь не все, що завгодно, сказати чи признатися у чому завгодно і де завгодно, лиш би отримати свої «п’ять хвилин слави», вивищитись на фоні інших або ж просто заробити грошей. Та тих, хто так вульгарно порушує правила приватності (без сумніву, йдеться про порушення, а не про винятки) — очевидна меншість. Більшість засуджує та висміює їхні витівки, а це свідчить, що дотримання правил й надалі залишається нормою.
Статеві відмінності пліткування по-англійськи
Вчені[21] встановили, що всупереч поширеному переконанню, чоловіки пліткують не менше за жінок. Згідно з одним англійським дослідженням і чоловіки, і жінки витрачають 65 відсотків часу на обговорення соціальних тем на кшталт особистих стосунків. У іншому дослідженні виявили, що різниця у пліткарстві зовсім незначна: чоловіки пліткують у 55 відсотках балачок, а жінки — у 67 відсотках. Розмовам про спорт та дозвілля, як показує дослідження, присвячено 10 відсотків чоловічих балачок, тож спишемо цю різницю на обговорення футболу.
З’ясувалося, що чоловіки, як і жінки, не схильні розмовляти на «важливі» та «чванькуваті» теми, як-от політика, робота чи культурні аспекти. Проте, є один виняток (і це дивовижна відмінність): все змінюється у присутності жінок. У виключно чоловічому товаристві вони присвячують таким несоціальним темам, як робота чи політика, лише 5 відсотків часу. А от у змішаному товаристві, де можна похизуватися перед жінками, стрімко, — аж до 15–20 відсотків, — зростає відсоток розмов на «високоінтелектуальні» теми.
Насправді, як з’ясувалося у процесі нещодавнього дослідження, єдиною змістовною відмінністю чоловічого пліткарства від жіночого є те, що чоловіки присвячують набагато більше часу розмовам про себе. Дві третини часу, відведених на навколосоціальні теревені, чоловіки балакають про свої особисті справи, натомість жінки говорять про себе всього третину часу.
Незважаючи на ці відкриття, повсюдно та особливо серед чоловіків процвітає міф, буцімто чоловіки дискутують на теми «порятунку світу», а жіноцтво в цей час пліткує десь на кухні. Англійці, які брали участь у моїх фокус-групах або яких я опитувала, вже з порога заявляли, що вони ніколи не пліткують, а англійки, навпаки, охоче визнавали, що таки так. При подальшому опитуванні, правда, з’ясовувалося, що різниця полягає більше в семантичній площині, а не в практичній сфері: те, що жінки називали «плітками», чоловіки окреслювали як «обмін інформацією».