ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Виявивши тенденцію, вам буде легше розпізнати найважливіші події, адже це кроки на шляху вздовж вектора, де рух невпинно прискорюється. Підприємці й винахідники, як влучно зазначив Воллес Стівенс, завзято «шукають можливого в можливому»47. Тобто уявлення про те, як люди мислитимуть у майбутньому, допоможе вам завважувати і враховувати деталі.
Я зробив великий крок уперед, коли почав сприймати інтернет як операційну систему для додатків наступного покоління. До 2010 року ця ідея утвердилася в індустрії інформаційних технологій. Відтоді девелопери розробляли додатки на основі даних інтернет-сервісів — місце розташування, результати пошуку, соціальні мережі, музика, продукти тощо. Стартапи вже не створювали локальних додатків у власних дата-центрах. Вони перемістилися в те, що нині зветься хмарою. Мені вже не треба було проповідувати цих істин.
Щиро кажучи, я був готовий рухатися далі. От як у вірші Томаса Еліота: потрібні слова приходять запізно, або такими, що їх неможливо вимовити; і кожна спроба — новий початок, штурм хаотичних думок...48
Я втомився розповідати про Web 2.0. Назрівало щось значно більше за хмарну платформу для комп’ютерних додатків. Соціальні мережі засвідчували, що інтернет пов’язує людей на глобальному рівні, і я замислився над іншою метафорою. Метафора — це своєрідна мапа; часом це все, що ми маємо, уперше ступаючи на нову, затуманену землю.
Я очікував «кембрійського вибуху» в додатках колективного інтелекту, які істотно відрізнялися від додатків для настільних комп’ютерів. Смартфони вклали камеру в руки кожного, а Twitter забезпечив платформу, звідки можна в реальному часі знайомити світ зі своїми фотографіями і текстовими повідомленнями. Мільярди людей і пристроїв переплелися, утворивши глобальний мозок. Той мозок — то всі ми, підключені до мережі й наділені суперсилою.
Twitter був родючим ґрунтом для нових винаходів. Три «фішки», які ми нині сприймаємо як належне, спершу створили користувачі, а вже потім стали невіддільною частиною звичного для всіх сервісу. Символ @ у відповідь на повідомлення другого користувача з’явився в листопаді 2006 року, але платформа офіційно задіяла його у травні 2007-го, коли Twitter став місцем для спілкування й оновлення статусів49. Перший ретвіт (пересилання чийогось повідомлення) опублікували у квітні 2007-го, а офіційною фічею Twitter зробили лише 2009-го.
У серпні 2007 року Кріс Мессіна запропонував використовувати символ #, позначаючи події або групи твітів50. Ми збагнули, якою потужною стала ця платформа колективних знань і настроїв, за кілька місяців, під час страшної пожежі в Сан-Дієго51. Гештеги, як їх почали називати, уже були всюди. Більшість не приживалася, але, якщо достатньо багато людей постили найпопулярніший гештег, здавалося, ніби справджуються слова Обі-Вана Кенобі із «Зоряних війн» (Star Wars): «Я відчув значні коливання Сили... ніби раптом пролунали мільйони голосів...».
Ті голоси кричали: #вибориІран; #Гаїтіземлетрус; #захопиВоллСтрит.
У липні 2009-го Twitter відгукнувся на інновації і почав давати гештеги з гіперлінками, щоб користувачі забивали їх у пошук. Тоді вже можна було переглядати пости на «трендові теми» (алгоритми групували схожі події з різними гештегами), та оливи до вогню долили гіперлінки52.
Коли на Twitter почали додавати фотографії (знову зовнішній девелопер подбав про фічі, що навіть не уявлялися розробникові платформи), сервіс став іще могутнішим, бо тримав руку на пульсі світу в реальному часі53. Скажімо, 15 січня 2009 року Джим Ганраган запостив перший твіт за чотири хвилини після того, як капітан Саллі Салленберґер посадив літак рейсу 1549 US Airways на річку Гудзон54. Птахи пошкодили обидва двигуни літака, що й спричинило аварійну посадку. За кілька хвилин Дженіс Крамс сфотографувала на айфон пасажирів, що стояли на крилі літака, і розмістила фото на Twitter через додаток TwitPic на телефоні знайомого55. Інформація розійшлася по всьому світі задовго до того, як новину поширили телеканали.
Facebook теж впливає на світову інформацію. Так, 2010 року єгиптянин Ваель Ґонім, який працював у Google, створив сторінку We Are All Khaled Said (Ми всі — Халед Саїд) пам’яті молодого співвітчизника, якого поліція замордувала до смерті56. Сторінка на ФБ згуртувала організаторів антиурядових протестів, що 25 січня 2011 року переросли в революцію.
Та й Вікіпедія — тепер осередок формування колективного інтелекту світу в реальному часі. Після Великого тохокуського землетрусу й цунамі в Японії, що 2011 року спричинили аварію на атомній електростанції «Фукусіма-1», я затамувавши подих стежив, як сторінка на Вікіпедії з коротким повідомленням ламаною англійською блискавично перетворилася на повноцінну енциклопедичну статтю. Перший допис з’явився за півгодини після землетрусу, ще до того, як вдарило цунамі. Невдовзі сотні, потім тисячі дописувачів лишили 5 тисяч інформаційних повідомлень, створивши детальний і вірогідний матеріал про катастрофу. На деяких лекціях я досі показую слухачам графічні зображення дивовижної трансформації сторінки. Мабуть, кожний, побачивши таке, не стримається й вигукне: ХЗ!