ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
3. Потім 1992 і 1993 років ми перетворили «повний інтернет-каталог» на GNN — Навігатор глобальної мережі. Ми щодня вишукували найкращі сайти, що з’являлися в мережі, і формували розлогий каталог функціональних можливостей, які, ніби за помахом чарівної палички, відкривалися завдяки світовій спільноті. Завдяки людям, які розвивали свої захоплення, творячи неймовірні речі.
4. Із появою пошукових рóботів 1994 року, ми спостерігали за першими пошуковиками, які автоматично добирали посилання не тільки на найкращі, а взагалі на будь-які сайти. Отож 1998 року, коли запустився сервіс Google і показав набагато кращі результати, стало очевидно, що у веб-лінках знайдено прихований інтелект. Лінк не просто відсилав до сторінки, яку раніше пошуковий рóбот міг не помітити, а давав можливість відкривати новий контент у мережі. Кількість лінків також засвідчувала цінність сайту. Кожний сайт, який давав посилання на інші, мав зворотні посилання на себе. Лінки і їхня якість підказували пошуковій системі, яку цінність має відповідна сторінка. Як довго сайт у мережі? Скільки користувачів зробили на нього посилання? Чи цінними видалися людям лінки на цьому сайті? Ба більше, користувачі обмінювалися враженнями завдяки «видимому тексту посилання» — словам документа-джерела, які слугують гіперлінком. Google знайшов золоту жилу даних, і його вже було не спинити.
Мені запам’ятався захоплений пост у блозі Роберта Скобла про людський фактор у робóті пошукових систем: «Я щойно відкрив для себе новий ресторан у Сіетлі. Сайту в Google немає, але завтра буде, бо я надіслав посилання на цей заклад!».
5. Далі, 1995 року, ми побачили, як компанії eBay і Craigslist застосували краудсорсинг до продуктів і послуг. Тож усвідомили, що магічний конгломерат мільйонів користувачів породжує нові види послуг, та, не обмежуючись «контентом», виходить на фізичний рівень.
6. Ми спостерігали, як Amazon переганяє Barnes&Noble та Borders у галузі онлайн-продажу книжок. Amazon застосовувала ті самі принципи, що й Google, розробляючи кращу пошукову систему для ефективної електронної торгівлі. Barnes&Noble дотримувалася такої самої моделі, що й у роздрібних крамницях: дозволяла видавцям оплачувати розміщення інформації про них у пошуковику, тому на пошуковий запит, скажімо, про комп’ютерну книжку з JavaScript чи Perl видавалася книжка видавця, який найбільше заплатив. А от Amazon вибирав найбільш «підхожу» книжку, враховуючи різноманітні сигнали: рівень продажів, позитивні відгуки, зовнішні посилання з Amazon Associates та інші дані, засновані на колективному інтелекті. Ми завжди тішилися, коли знаходили свої книжки в топі пошуковика Amazon, бо знали, про що це свідчить: десятки тисяч читачів вважали наші книжки найкращими.
Отож 2004 року, проаналізувавши всі розглянуті вище тенденції, я обмірковував визначення Web 2.0 і намагався зрозуміти, що вирізняє компанії, які витримали крах доткомів. Стало очевидно, що всі, хто «вижив», створювали продукти, так чи інакше об’єднуючи внески користувачів.
Коли 2009 року я написав «Веб-урегулювання: Web 2.0 п’ять років потому» (Web Squared: Web 2.0 Five Years On), було зрозуміло, чого очікувати далі. «Революція смартфонів перемістила мережу з робочих столів у кишені, — писав я. — Додатками, створеними за допомогою колективного інтелекту, тепер управляють не клавіші, а сенсори. Наші телефони й фотоапарати стали очима й вухами додатків; сенсори фіксують рухи й місця розташування, підказуючи, де ми перебуваємо, на що дивимося і з якою швидкістю пересуваємося. Пристрої збирають, відображають і застосовують дані в реальному часі. Технології заполонили наше життя»46.
«Всесвітня мережа — це вже не сукупність статичних сторінок HTML, які описують щось із нашого світу, — писав я далі. — Мережа дедалі більше стає окремим світом. Усе й усі, що є в реальності, кидають “інформаційну тінь”, відбиток даних. За умови розумного відображення й обробки даних, відкриваються надзвичайні можливості й перспективи».
Однак варто наголосити: виявивши вектор, ви не обов’язково зрозумієте значення. Так, ще 2009 року я збагнув, що сенсори — ключ до розвитку додатків нового покоління, але я не передбачив прориву Google в галузі безпілотних автомобілів чи революцію Uber у сфері транспорту за запитом, яка сталася завдяки телефонним сенсорам.
До того ж я не переймався реалізацією власних передбачень. Журналіст Джон Дворак, що спеціалізується на технологіях, якось нагадав мені, що в часи зародження всесвітньої мережі я впевнено прогнозував появу ринку, де будуть продавати й купувати доменні імена. Я знав, що доменні імена стануть вкрай цінними, але жодного собі не придбав.